This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 | . Перший Президент молодої республіки <g/> . | Він | у піджаку <g/> , що явно свіжопошитий <g/> , і людина ще не |
doc#12 | звуків <g/> : льон <g/> , льоду <g/> , сьомий ( <g/> але семи <g/> ) <g/> , до | нього | <g/> , прокльону <g/> , цього <g/> , сьорбати <g/> , дьоготь <g/> ; але літ |
doc#13 | ризиковий <g/> , але можливий <g/> , поки він один і поки | він | веде нас до Шевченка <g/> . Потім вона пройшла через |
doc#13 | нею від початку до кінця <g/> . Цей образ — Бог <g/> . | Він | робить « <g/> Чорну Долину <g/> » неповторно |
doc#14 | — 51 <g/> , мовчаннЯ — 55 <g/> ) <g/> , але майже нема рядка <g/> , що про | нього | можна було б сказати <g/> , що його треба написати |
doc#15 | продовжує " <g/> тут тому не можна додати є [ <g/> сть <g/> ] <g/> , що | він | [ <g/> іменник <g/> . -Ю.Ш. <g/> ] сам уже <g/> , своїм називним |
doc#15 | , коли ґрунт уже підготований ( <g/> а в даному разі | він | підготований розгляненими випадками <g/> ) <g/> , |
doc#15 | , Vorstellungsuggestive <g/> ) <g/> , хоч причин цього | він | шукав не в нашаруванні значень суб'єктности і |
doc#16 | Донцова до традицій української духовости <g/> . | Він | не хоче сприйняти її як цілість <g/> , а викришує те <g/> , |
doc#16 | , і все таки вже і тарасівців <g/> ! <g/> ) <g/> . | Він | пише <g/> : « <g/> Так <g/> , як " <g/> вузьке розуміння нації як |
doc#17 | , які були йому близькі <g/> , чи тільки офіційно від | нього | вимагані <g/> , – хоч уся правдоподібність за те <g/> , що |
doc#18 | , і надіється того <g/> , чого життя не може дати <g/> » <g/> . Для | нього | « <g/> суспільність <g/> , держава <g/> , народ <g/> » — « <g/> усе це |
doc#18 | історичне місце « <g/> Мойсея <g/> » <g/> . У певному сенсі | він | завершує Шевченкову традицію <g/> . Не епігонством |
doc#19 | чи родинного життя <g/> . Знаємо тільки <g/> , що вмер | він | розмірно молодим <g/> , не доживши навіть до |
doc#19 | , непомітна <g/> , виснажлива <g/> , невдячна праця <g/> . | Він | пише Кониському <g/> : </p><p> І слави і дяки зажив ти між нами </p> |
doc#19 | гнізда полковник Загреба <g/> . Насамперед <g/> , | він | уже — через саме своє становище в суспільстві — |
doc#19 | робочу силу <g/> . Державно-військове для | нього | ще не відокремлене від власного <g/> . Суд йому не |
doc#19 | гнізді <g/> . Постать тим трагічніша <g/> , що | він | сам не розуміє своєї трагічної вини <g/> . </p><p> Загибіль |
doc#20 | через те саме вікно <g/> . </p><p> А раз Юрко заїхав до Львова <g/> . | Він | був уже відчумлений <g/> , а я вже мав своє мешкання <g/> . Я |
doc#20 | привезеного з дому романтизму <g/> , я поступово від | нього | відходив <g/> . Це в мене теж забрало чимало часу <g/> , і |