Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 . Перший Президент молодої республіки <g/> . Він у піджаку <g/> , що явно свіжопошитий <g/> , і людина ще не
doc#12 звуків <g/> : льон <g/> , льоду <g/> , сьомий ( <g/> але семи <g/> ) <g/> , до нього <g/> , прокльону <g/> , цього <g/> , сьорбати <g/> , дьоготь <g/> ; але літ
doc#13 ризиковий <g/> , але можливий <g/> , поки він один і поки він веде нас до Шевченка <g/> . Потім вона пройшла через
doc#13 нею від початку до кінця <g/> . Цей образ — Бог <g/> . Він робить « <g/> Чорну Долину <g/> » неповторно
doc#14 — 51 <g/> , мовчаннЯ — 55 <g/> ) <g/> , але майже нема рядка <g/> , що про нього можна було б сказати <g/> , що його треба написати
doc#15 продовжує " <g/> тут тому не можна додати є [ <g/> сть <g/> ] <g/> , що він [ <g/> іменник <g/> . -Ю.Ш. <g/> ] сам уже <g/> , своїм називним
doc#15 , коли ґрунт уже підготований ( <g/> а в даному разі він підготований розгляненими випадками <g/> ) <g/> ,
doc#15 , Vorstellungsuggestive <g/> ) <g/> , хоч причин цього він шукав не в нашаруванні значень суб'єктности і
doc#16 Донцова до традицій української духовости <g/> . Він не хоче сприйняти її як цілість <g/> , а викришує те <g/> ,
doc#16 , і все таки вже і тарасівців <g/> ! <g/> ) <g/> . Він пише <g/> : « <g/> Так <g/> , як " <g/> вузьке розуміння нації як
doc#17 , які були йому близькі <g/> , чи тільки офіційно від нього вимагані <g/> , – хоч уся правдоподібність за те <g/> , що
doc#18 , і надіється того <g/> , чого життя не може дати <g/> » <g/> . Для нього « <g/> суспільність <g/> , держава <g/> , народ <g/> » — « <g/> усе це
doc#18 історичне місце « <g/> Мойсея <g/> » <g/> . У певному сенсі він завершує Шевченкову традицію <g/> . Не епігонством
doc#19 чи родинного життя <g/> . Знаємо тільки <g/> , що вмер він розмірно молодим <g/> , не доживши навіть до
doc#19 , непомітна <g/> , виснажлива <g/> , невдячна праця <g/> . Він пише Кониському <g/> : </p><p> І слави і дяки зажив ти між нами </p>
doc#19 гнізда полковник Загреба <g/> . Насамперед <g/> , він уже — через саме своє становище в суспільстві —
doc#19 робочу силу <g/> . Державно-військове для нього ще не відокремлене від власного <g/> . Суд йому не
doc#19 гнізді <g/> . Постать тим трагічніша <g/> , що він сам не розуміє своєї трагічної вини <g/> . </p><p> Загибіль
doc#20 через те саме вікно <g/> . </p><p> А раз Юрко заїхав до Львова <g/> . Він був уже відчумлений <g/> , а я вже мав своє мешкання <g/> . Я
doc#20 привезеного з дому романтизму <g/> , я поступово від нього відходив <g/> . Це в мене теж забрало чимало часу <g/> , і