Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#26 ) Російське слово потрібне Шевченкові <g/> , щоб сказати <g/> , як він бачить функцію передмов у російських книжках <g/> : « <g/> щоб <g/> , знаєте <g/> , не було кривди <g/> , не було і правди <g/> , а так <g/> , як всі предисловія компонуються <g/> » ( <g/> підкреслив скрізь я. — Ю. Ш. <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 : « <g/> Хто це їй наговорив такого абсурду про нього <g/> ?
doc#8 Як я вже згадував <g/> , він не боронив своїх поглядів у сперечаннях <g/> .
doc#37 Тепер він був трибуном незалежної від політики й публіцистики літератури <g/> , викривач матеріялізму й прокомунізму в виступах і діяльності Юрія Шереха <g/> .
doc#81 Ба більше <g/> : сказали нам <g/> , що на поїзд претендувати ми не маємо права <g/> , але сьогодні ввечері йде поїзд до Здолбунова <g/> , і от нам дозвіл на нього <g/> , тільки від Здолбунова це вже справа наша <g/> , як мандрувати <g/> . </p>
doc#31 ( <g/> « <g/> Справа в тому <g/> , — пише він <g/> , — що російська література тяжить над нами в віках як господар становища <g/> , який привчав нашу психіку до рабського наслідування <g/> » <g/> .
doc#46 Я ніяк не міг збагнути <g/> , як він міг мати успіх у жінок ( <g/> а він його <g/> , за всіма свідченнями <g/> , мав <g/> ) <g/> .
doc#27 Молодесенькій Милорадовичівні він писав про її потенційного жениха <g/> , що такі « <g/> лізуть женитись <g/> » <g/> , він писав про себе <g/> : « <g/> Підняв я Вас на висоту <g/> , на котрій Вам і не снилось бувати <g/> !
doc#81 Але української кличної форми до нього не застосовували <g/> , на вулицях кричали « <g/> ваньку <g/> » <g/> , а не « <g/> вбньку <g/> » <g/> .
doc#81 Був це шлях до смерти <g/> , але в моєму тогочасному світосприйманні смерти не було <g/> , ще не було <g/> , і він був для мене просто дивак <g/> , що чомусь не поводиться так <g/> , як інші люди <g/> .
doc#98 Відвідував він Харків <g/> , головне <g/> , шукавши посади або намагаючися обтруситися з політичних закидів <g/> .
doc#81 Після смерти Сталіна він раптом пустився в літературну діяльність <g/> , було йому в пору дебюту 55 років <g/> .
doc#81 Він подумав <g/> : « <g/> Так <g/> , він винен <g/> .
doc#36 Він <g/> , між іншим <g/> , запитав <g/> : « <g/> Маєте що небудь почитати російською мовою <g/> ?
doc#46 Він не писав статей чи есеїв до органів МУРу <g/> ; коли в нього просили поезію <g/> , він давав її <g/> , але сам не пропонував <g/> .
doc#62 " <g/> Я <g/> , - пише він <g/> , - власне <g/> , не переконаний <g/> , що допомога голодним у Росії серйозне діло <g/> .
doc#87 Коли слимакові вже не сила більше сидіти в своїй хатинці <g/> , коли гхідпорохнілому молодикові не сила більше виступати з казенними промовами <g/> , — тоді він може на короткий час зануритися в цей світ ерзаців почуття <g/> : романси Ізабелли Юр'євої і сльозливі пісеньки Вадима Козіна до його послуг в оригінальному виконанні і на патефонних платівках <g/> . </p>
doc#81 Цього він аніяк не робив <g/> . </p>
doc#45 Але він також може говорити про неприхильне ставлення до критикованого автора <g/> .
doc#96 Побував там <g/> , правда <g/> , Омелян Пріцак і вивіз звідти неоціненні докази <g/> , що Русь не була Руссю <g/> , але він був у гостях <g/> .