Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#99 Колись я писав про еволюцію теми прощання в українській поезії від Левка Боровиковського й Олени Пчілки до Юрія Тарнавського ( <g/> « <g/> Третя сторожа <g/> » <g/> , моя <g/> , 1993 <g/> ) <g/> .
doc#99 ( <g/> Першою була « <g/> Диригент останньої свічки <g/> » <g/> , 1990. <g/> ) Подиву гідну легкість переходу в тій самій поезії від римованого вірша до неримованого <g/> , говірного і навпаки <g/> , як кольоровий фільм виливається в чорно-білий і навпаки в фільмах <g/> , приміром <g/> , Едґара Райца <g/> .
doc#99 Мабуть <g/> , свого часу таким революційним актом розсування від загального ( <g/> приміром <g/> , у житіях святих <g/> ) до індивідуального був плач Ярославни на мурах Путивля в « <g/> Слові о полку Ігоревім <g/> » <g/> , а потім інвективиплачі « <g/> Треносу <g/> » Мелетія Смотрицького <g/> .
doc#99 ) І робиться це без пози і без вульгарности <g/> , навіть із певною делікатністю <g/> , іцо чимсь нагадує іноді навіть Миколу Зерова з його вмінням закувати свої зойки в залізні рамки поетичної дисципліни ( <g/> поза тим поета <g/> , далекого від Забужко <g/> ) <g/> , навіть без « <g/> нецензурних <g/> » слів <g/> , як просто дихається чи сниться <g/> . </p>
doc#99 Не ухиляймося від правди <g/> , безкровних революцій таки не буває <g/> , про це тут уже сказано <g/> , і варт повторити <g/> : коли не ллється кров на барикадах <g/> , кривавляться людські душі <g/> . </p>
doc#100 А ще більше <g/> , і боронь Боже <g/> , боюся <g/> , щоб не вийшло перемальовування фасаду від « <g/> осяйних верховин комуністичного майбутнього <g/> » на те саме <g/> , тільки « <g/> незалежної України <g/> » <g/> .
doc#100 синтетичній концептуальній праці <g/> , якою будуть користуватися дуже довго <g/> . </p><p> Одне слово — обережно <g/> ! </p><p> Від загальнішого до часткового — не забудьте в цьому п'ятитомнику про Потебню <g/> : і як теоретика
doc#100 Від чого б застерегти нас хотіли <g/> ? </p>
doc#100 А модернізм у нас був на початку століття нинішнього <g/> , він мав свої відмінності від центральноєвропейського <g/> , але саме ним і зацікавилися в інших країнах <g/> : Стефаник і Коцюбинський перекладалися тоді в Европі <g/> .
doc#100 би помітним явищем для світу <g/> , коли б не пригнобили його « <g/> соцреалізмом <g/> » уже від початків радянського періоду <g/> . І те <g/> , що випорснуло на еміграцію <g/> , першу й другу
doc#101 Від 1990 року праці Ю. Шевельова знаходять щораз ширшу читацьку авдиторію на Україні — виходять в університетських виданнях Харкова і Одеси <g/> , київській періодиці <g/> . </p>
doc#101 Ю. Шевельов поки що не належить <g/> , та ми знайшли інший спосіб зустрітися з ним на сторінках « <g/> Буковинського журналу <g/> » <g/> , запросивши до інтерв'ю. Дістати згоду від нашого гостя виявилося неважко <g/> , бо саме живе спілкування <g/> , взаємне обговорення проблем української культури <g/> , пізнання її різних природних куточків були головним мотивом подорожі Ю. Шевельова <g/> , який і в таких поважних літах залишається дотепним <g/> , іронічним і водночас доброзичливим співрозмовником <g/> , допитливим і невтомним мандрівником <g/> , уважним до найменших деталей відвідувачем архітектурних пам'яток <g/> .
doc#101 Успіхи в цьому напрямі залежать від того <g/> , якого рівня ця література за світовими стандартами <g/> .
doc#101 церква в Лужанах <g/> , що збереглася від XV століття <g/> … </p>
doc#101 Особисто не претендую на те <g/> , щоб бути людиною з Евересту <g/> , але частка правдоподібности в такому порівнянні є. Звичайно <g/> , я ніколи не казав <g/> , що цілковито самоізолювався від усіх <g/> .
doc#101 Але <g/> , певна річ <g/> , коли трапляються явища спрощення <g/> , примитивности і т. д. <g/> , то мимоволі реакція така <g/> , що краще від цього відійти <g/> .
doc#101 Як сказано у Святому Письмі <g/> , не пригадаю <g/> , де саме <g/> : відійди від зла і сотвори благо <g/> .
doc#101 це <g/> , знову-таки <g/> , не мені судити <g/> . </p><p> Але в українській еміграції це означає ізолювання від багатьох і багатьох <g/> , навіть колег <g/> , а тим більше <g/> , людей менше освічених <g/> .
doc#101 Практично кажучи <g/> , біографічно беручи <g/> , найбільший вплив на мене справив <g/> , мабуть <g/> , мій кузен <g/> , який був років на 20 — 25 старший від мене і був нареченим ( <g/> неофіційним <g/> , до того не дійшло <g/> ) моєї старшої сестри <g/> .
doc#101 Спочатку була українізація <g/> , а потім від 1930— 1931 року це скінчилось <g/> , і почалася русифікація <g/> .