Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Даючи цікаву аналізу цього поняття буття-існування і протиставляючи його простому уявленню <g/> , чим він відмежовує називні речення від називних відмінків <g/> , дубльованих у дальшому або попередньому тексті займенником <g/> , Пєшковський практично однак вбачає відмінність називних речень від неповних у " <g/> відсутності специфічно придієслівних членів <g/> " <g/> , у відсутності " <g/> прислівника або непрямого відмінка іменника <g/> , якщо тільки ці члени не мисляться при самому називному <g/> " м. </p><p> Хоч Пєшковський і припускає проміжні і перехідні випадки <g/> , але треба визнати <g/> , що у нього ця відмінність називних речень від неповних випнута далеко більше <g/> , ніж у Шахматова <g/> , і далеко менш пов'язана з екзистенціяльністю <g/> , як основним значенням номінативних речень <g/> .
doc#15 <p> Назва вивіски <g/> , поставлена в контекст називних речень <g/> , відриваючися від свого предмета <g/> , в міру цього відриву наближається до називного речення <g/> . </p>
doc#15 І тому треба визнати <g/> , що <g/> , не зважаючи на безліч перехідних щаблів <g/> , називні речення в сучасній мові все ж окремий тип синтаксичної конструкції <g/> , який відрізняється від неповних речень саме тим <g/> , що обов'язково наявний у ньому головний член речення <g/> , виражений називним відмінком імени <g/> , сполучає в собі ( <g/> хай у нерозгор- неному вигляді <g/> ) значення суб'єкта і предиката <g/> , а тому не потребує доповнення з контексту або з обстанови <g/> , як це властиво неповним реченням <g/> .
doc#16 Всяка така протидія — не вільна <g/> : вона залежить від дії <g/> , яка її викликає і яка в певному розумінні накидає їй протилежну форму <g/> .
doc#16 Його ваблять « <g/> фанатики <g/> , аскети <g/> , подвижники типу Мономаха <g/> , Льойолі <g/> , Валленштайна <g/> , Вільгельма Оранського <g/> , Дмитра Вишневецького <g/> , Богуна <g/> , Вишенського <g/> » ( <g/> « <g/> Дух нашої давнини <g/> » <g/> ) <g/> , І він думає <g/> , що єдиний спосіб виховати такого фанатика — відгородити його від світу ідей <g/> , штучно обмежити його в колі розігрітої до температури топлення однобічно-нагнітаної однієї ідеї <g/> . </p>
doc#19 Від середини шістдесятих років посилюються культурницькі мотиви і соціяльні теми <g/> .
doc#19 Перший період літературної активности припадає <g/> , отже <g/> , на перебування в Харкові <g/> ; роки переважного мовчання — це час від повернення на Кубанщину <g/> .
doc#19 Для нього поет не надхненний пророк <g/> , не стихійний речник віщого духу <g/> , не гєніяльний у своїй наївності сліпий кобзар <g/> ; для нього поет не є щось відірване від життя <g/> , від праці <g/> .
doc#19 Композиційно « <g/> Старе гніздо і молоді птахи <g/> » стоїть далеко вище від досить безпорадних щодо цього повістей Нечуя- Левицького і від « <g/> Люборацьких <g/> » <g/> . </p>
doc#20 Від нього я дістав перші лекції америкознавства <g/> .
doc#20 Це врятувало його ( <g/> й мене <g/> ) від не надто приємних ситуацій <g/> . </p>
doc#21 Адже починалася “ <g/> холодна війна <g/> ” <g/> , і колючі дроти в прямому й переносному сенсі відгороджували нас майже геть чисто від сходу Европи <g/> .
doc#21 У них він далеко відійшов від візантійських канонів <g/> , носіями яких були <g/> , серед багатьох інших <g/> , — Петро Холодний і Святослав Гординський <g/> .
doc#22 Цим вона і різниться від різних « <g/> збагачених реалізмів <g/> » <g/> , які самовдоволено ремиґають учорашнім <g/> .
doc#22 В суті речі весь перехід від того <g/> , що звуть « <g/> народницьким <g/> » або « <g/> етнографічним <g/> » періодом нашої літератури <g/> , до нового етапу її розвитку був переходом від літератури <g/> , приліпленої до свого ґрунту <g/> , як біла хатка до чорноземлі <g/> , — до літератури <g/> , відірваної від свого ґрунту і спраглої віднайти його <g/> .
doc#22 Це шлях від романтики до цинізму <g/> , від віри в життя навіть за хвилину перед загибіллю до кошмару абсолютної тверезості <g/> .
doc#22 <p> Німецький комуніст Мюллер <g/> , рятуючись від концентраційного табору <g/> , вступає до штурмовиків <g/> .
doc#23 <p> Скільки речей тут названо <g/> , не конкретизуючи <g/> , і як виразно підкреслено залежність усього сприймання від того <g/> , що є в душі поетовій <g/> ! </p>
doc#23 Можна думати <g/> , що це мав на думні Шам- рай <g/> , коли він характеризував місце Петренка в розвитку української поезії <g/> : « <g/> Невеличка його літературна продукція цікава для нас тим <g/> , що він чи не перший з харківських поетів перейшов від балядних і пісенних форм до рефлективної <g/> , психологічної лірики <g/> , що так розвинулась у романтичних традиціях інших літератур у зв'язку з байронівською традицією <g/> .
doc#23 Таким чином Петренко ніби виявляє нову фазу в розвитку української романтики <g/> , перейшовши від епічних народніх форм до романсу <g/> , елегії <g/> , медитації та ін <g/> .