Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Нарешті вживання цих збірних числівників поширилося на іменники середнього роду ( <g/> мабуть не без впливу вживання при іменниках типу теля <g/> , ягня <g/> , де основа однини відмінна від основи множини <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#76 Головний опонент Смаль-Стоцького Шахматов кожну свою працю в цій ділянці <g/> , від найраніших до найпізніших на кшталт « <g/> Введения в курс истории русского языка <g/> » <g/> , справді підсумкового ( <g/> 1916 <g/> ) <g/> , починав із заголовка на зразок « <g/> общерусский язык <g/> » <g/> , « <g/> эпоха общерусского языка <g/> » ( <g/> пор <g/> .
doc#10 Ще більше наголошена ця теза — хоч може почасти й вимушено — в формулюванні <g/> : “ <g/> Як функція соціяльна мова й не може мати сталих тенденцій <g/> , від соціальних умов незалежних <g/> ” ( <g/> 23 <g/> , 233 <g/> ) <g/> .
doc#63 І поет <g/> , що не може вирватися з пекла її краси <g/> , з принади її страшної вроди <g/> , стає творцем зневажливих слів на її адресу — зрадлива бранка степова <g/> , відьма <g/> , що п'є байстрючу кров своїх дітей <g/> , повія ханів і царів <g/> , байстрюча мати яничар <g/> , закривавлено-синя зґвалтована повія <g/> , що знаходить тільки безсилу насолоду плачу від безсоромно-плебейських мук — у такі страшні блюзнірства виливає поет конфлікт зі своєю країною <g/> .
doc#38 Якщо абстрагуватися від сили його таланту <g/> , — він явище <g/> , запізнене на кілька століть <g/> . </p>
doc#49 Психологічні стани <g/> , що їх проходить батько — від скорбі <g/> , що скрушає терплячу душу <g/> , до щастя <g/> , яким він сяє <g/> , — вічні в своїх чергуваннях <g/> , як нічний і непорушний цей світ внутрішніх духових вартостей народу — нездоланним у своїй пасивності викликом коловоротові подій <g/> .
doc#81 Але він надзвичайно зраділо ствердив <g/> , що так <g/> , дійсно <g/> , їм потрібний такий викладач <g/> , і тільки запитав <g/> , від кого я про це дізнався <g/> .
doc#40 , ши ( <g/> ти <g/> ) — шитий <g/> , пи ( <g/> ти <g/> ) — питий <g/> , ми- ( <g/> ти <g/> ) — митий <g/> , грі ( <g/> ти <g/> ) — грітий <g/> , оку ( <g/> ти <g/> ) — окутий <g/> , взу ( <g/> ти <g/> ) — взутий у дер ( <g/> ти <g/> ) — дертий <g/> ; а також від безнароеткових основ інфінітива <g/> , що кінчаються на -а ( <g/> я <g/> ) - <g/> , яке в теперішньому часі заступається приголосним н або м <g/> , напр <g/> .
doc#29 Від « <g/> 97 <g/> » — у стилі <g/> , що там не кажи <g/> , Карпенка-Карого — до « <g/> Маклени <g/> » дистанція <g/> , як від Недригайлівки до Парижу <g/> .
doc#81 Тепер треба було купувати квитки <g/> , але від театру я не міг відійти й після того <g/> , як моя платня припинилася <g/> .
doc#81 Але <g/> , на підставі оцінок з першого семестру і загальних характеристик студентів <g/> , від другого семестру їх перетасовували між групами <g/> .
doc#28 Цю книжність <g/> , кабінетність <g/> , підкреслену очитаність і вченість слід уважати за останню важливу рису сучасного клясицизму <g/> , якою він <g/> , до речі <g/> , відрізняється від старого <g/> , цим виправдуючи додаток нео- ( <g/> хоч <g/> , по суті <g/> , може більше личило б за це додавати не нео- <g/> , а палео- <g/> , або архео- до слова клясицизм <g/> ) <g/> . </p>
doc#15 Ці синтаксичні сполуки <g/> , писав він <g/> , </p><p> многозначні як поетичні вислови [ <g/> Reden des Dichters <g/> ] <g/> , функціонуючи ( <g/> на відміну від імен <g/> ) не завжди в ролі суґестивів уявлень <g/> .
doc#62 У донцовський період відбулося переадресування від дітей до <g/> …
doc#81 Я занадто багато вклав себе в цю культуру <g/> , щоб пристати на її знищення <g/> , а єдиний рятунок від такої перспективи була самостійність і викорінення російського з України <g/> .
doc#83 Але Петро справді виграв бій на культурному фронті тим <g/> , що він відгородив Україну від Заходу <g/> .
doc#84 Чи зробить — це залежить і від нас <g/> . </p>
doc#40 Правда <g/> , літературна мова засвоїла <g/> , особливо від 80-х років минулого сторіччя починаючи ( <g/> у зв'язку з перенесенням центру українського видавничо-пресового життя до Львова після заборони українських видань у Центральній і Східній Україні царським указом 1876 р. <g/> ) <g/> , чимало галицьких слів <g/> , — але це був не безпосередній вплив місцевих територіальних говірок <g/> , а вплив тієї відміни літературної мови <g/> , носієм якої була інтелігенція Галичини <g/> . </p>
doc#81 ( <g/> Хоч більшість професорів тоді читала лекційні курси <g/> , ще побутувало переконання першої половини двадцятих років про шкідливість « <g/> пасивного <g/> » сприймання лекції і користь від « <g/> активного <g/> » опрацювання книжок студентами <g/> , зокрема організованими в « <g/> бриµади <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#81 Я запросив до співпраці Цебенка — він був на шість років старший від мене і <g/> , сам постать другорядна й сірувата <g/> , знав багатьох мовознавців <g/> , які на час мого виходу на сцену були вже знищені й лишили тільки імена в моїй пам'яті <g/> .