Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#97 Але тут і тепер — цур йому <g/> !
doc#52 Слушно вкладає Солженіцин одному з них до вуст <g/> : « <g/> Нам не тягар арешт <g/> , ми пишаємося ним <g/> !
doc#13 <p> Спершу він — ніби за Ґумільовим <g/> : </p><p> Храм твій <g/> , Господи <g/> , на небесах <g/> , </p><p> Та житло твоє — і земля <g/> , </p><p> Розквітають липи в лісах <g/> , </p><p> І на липі — спів солов'я. </p><p> Сходить сонце над селом — осанна йому <g/> !
doc#9 « <g/> Вкраїнську мову йому " <g/> дала <g/> " рідна його Зве- нигородщина <g/> …
doc#53 Але з ним ( <g/> 7 <g/> , 60 <g/> ) <g/> ; з нею ( <g/> 7 <g/> , 61 <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 ) <g/> ; западати в що ( <g/> « <g/> Могили царські почали западати в руїну <g/> » — « <g/> Ра-Менеїс <g/> » <g/> , II <g/> , 60 <g/> ) <g/> ; пізнатися ( <g/> « <g/> Я був у гімназії <g/> , як ми пізналися <g/> » — « <g/> Прощання <g/> » <g/> , XI <g/> , 165 <g/> ) <g/> ; пописуватися ( <g/> « <g/> І як там делегат наш На ньому ( <g/> conseil <g/> .
doc#24 Грубо беручи <g/> , — докладніше повернемося до цього далі <g/> , — це персонажі трьох типів <g/> : мислимі в емпіричному побуті <g/> , хоч і піднесені над ним ( <g/> автор <g/> , жінка <g/> , могильники <g/> , дівчинка <g/> , робітник з розділу « <g/> Найменням - Жінка <g/> » тощо <g/> ) <g/> ; умовно-лялькові ( <g/> « <g/> Лялькове дійство <g/> , або повстання крови <g/> » <g/> ) <g/> ; і нарешті уявні ( <g/> степ <g/> , місто тощо <g/> ) з безліччю переходів між цими групами <g/> . </p>
doc#81 І вигляд того ж таки будинка ззовні <g/> , двоповерховий <g/> , ліхтар перед ним ( <g/> газовий <g/> ?
doc#40 « <g/> Другими відмінками <g/> » називають іменники або прикметники <g/> , які узгоджуються з іншим іменником <g/> , що стоїть у тому самому відмінку <g/> , в'яжучися з ним ( <g/> на відміну від прикладки <g/> ) через дієслово <g/> .
doc#16 Бо теперішня криза вісниківства <g/> , криза <g/> , з якої йому ( <g/> не окремим колись речникам його <g/> !
doc#62 Саме йому ( <g/> не Празі <g/> ) присвячений той том академічних " <g/> Джерел <g/> " <g/> , що тепер його дістає читач <g/> .
doc#40 : « <g/> Звеліла молодиці стати на ньому ( <g/> ножі <g/> ) босою ногою проти тієї щоки <g/> , де самий дужчий опух <g/> » ( <g/> Кв <g/> .
doc#65 Історично беручи <g/> , твердість зберігається <g/> , коли і походить з о і здебільшого чергується з ним ( <g/> у нашому прикладі ножі <g/> ) <g/> , або в називному відмінку множини прикметників з -ые ( <g/> напр <g/> .
doc#40 <p> Властивості найчастіше і найабстрактніше показує наросток -ість з наголосом звичайно перед ним ( <g/> ясність <g/> , суворість <g/> , гідність <g/> , короткозорість <g/> ) <g/> .
doc#10 180 <g/> ) <g/> , у надто частому посиланні на статті Шахматова і погодженні з ними <g/> , у перебільшенні південно-слов'янського впливу на письмо білоруських і псковських пам'яток ( <g/> на хибність цього вже тоді слушно вказував Карінський <g/> , але Ганцов воліє не йти за ним <g/> ) <g/> , у поділі мовних рис тексту на “ <g/> спільно-руські <g/> ” й “ <g/> діалектні <g/> ” — у всьому цьому виявляється учнівство в Шахматова <g/> .
doc#40 Якщо <g/> , наприклад <g/> , узяти іменникові займенники <g/> , то вони відрізняються від іменників тим <g/> , що не змінюються в числі ( <g/> я <g/> , ти <g/> , ми <g/> , ви <g/> , хто <g/> , що <g/> ) або <g/> , змінюючися <g/> , як і іменники <g/> , в числі <g/> , в протилежність іменникам мають ще родові форми ( <g/> він <g/> , вона <g/> , воно <g/> ) <g/> . </p>
doc#30 Це все пишеться на есотеричному рівні і тільки на ньому <g/> ) <g/> .
doc#6 Бо в дійсності він ніколи не мав абсолютної певности <g/> , чи те коло не було нестале і не тотожне з з <g/> , а вже й поготів <g/> , чи його можна замінити на в ( <g/> ньому <g/> ) <g/> .
doc#59 <p> 5 </p><p> Отже <g/> , скажуть нам <g/> , автор проповідує ( <g/> і ви з ним <g/> ) перебудову українського визвольного руху <g/> .
doc#9 <p> Констатувавши <g/> , що коли на Великій Україні появилися українські газети <g/> , « <g/> сталося щось навдивовижу дивне <g/> : усі ці українські газети були написані галицькою мовою <g/> , неначе їх писали й видавали не українці <g/> , а захожі галичани <g/> »1 <g/> , І. Нечуй-Левицький не може зрозуміти причин цього ( <g/> роздмуханого і перебільшеного ним <g/> ) явища <g/> .