Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 , не будьмо несправедливі <g/> . Николишина нема <g/> . Його книжка написана перед війною <g/> . І вона — суцільне
doc#81 що переклад не повинен бути буквальний ( <g/> бо так я його в своїй зеленій недосвідченості робив <g/> ) <g/> , але
doc#6 був справжньою людиною двадцятого сторіччя <g/> . Його мистецтво поєднувало дуже відмінні один від
doc#75 італійської пісні <g/> . Але можна побачити в ньому і щось глибше <g/> : тему надземного кохання <g/> , що
doc#76 був створений ( <g/> а вже напевно поширений <g/> ) таки ним же <g/> . </p><p> Стан справ у писаннях Уварова <g/> , які я
doc#10 , це спричиняє найширший звук у складі перед ним <g/> . Принципом і стає якнайширший звук перед
doc#31 вже перестав буть попутником або й ніколи не був ним <g/> » ( <g/> с. 48 <g/> ) <g/> . </p><p> Та ще важливіше <g/> , ніж доноси <g/> , було інше
doc#40 природа даного слова і тих слів <g/> , з якими воно мусить зайти в зв'язок <g/> , або значеннєва
doc#29 , коли йшлося не про ворогів <g/> , а про малих сих <g/> . Йому <g/> , людині Заходу <g/> , причетній до культури
doc#24 розкриває автор основну рису вдачі українця <g/> , його надмірну ліричність <g/> . В другій частині — «
doc#72 української мови не стало загальним <g/> , але його набули значно ширші кола <g/> , ніж доти <g/> . Ніяких
doc#40 родовому відмінку ознаки <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Ні один крок його не є з його доброї волі <g/> » ( <g/> Винн <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Він біля
doc#43 стрічних <g/> , а розбійники з азартом </p><p> стьобають його <g/> , і збираються сплигнути в останній момент на
doc#95 ( <g/> « <g/> Де твоє обличчя <g/> ? » <g/> ) <g/> . Але здається мені <g/> , що воно скоріше в « <g/> старому Харкові <g/> » <g/> , хоч і посірілому <g/> .
doc#42 виринає несподіваний мотив мистця <g/> , що ним рухає всепереможне серце <g/> : « <g/> Досвідчене серце —
doc#81 що про нього люди бояться й згадувати <g/> . Виходило воно леµально <g/> , але тепер на статусі нелеµальщини <g/> ,
doc#81 ним життьове завдання було варте заходу і що він його виконав <g/> . Мовляв Шевченко <g/> : « <g/> Малого сліду не
doc#67 змивають <g/> . </p><p> Але як змивають <g/> ? Змивають <g/> , вбираючи його в себе <g/> . Таж вірш Тарнавського був би просто
doc#81 було легко все заперечити <g/> . Зрештою <g/> , в словах його погрози не було <g/> , вона була в тоні <g/> . Я не показав <g/> ,
doc#16 , і тому воно абсолютно не спроможне його знищити <g/> . </p><p> Цим зовсім не думаємо твердити <g/> , що