This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 | , не будьмо несправедливі <g/> . Николишина нема <g/> . | Його | книжка написана перед війною <g/> . І вона — суцільне |
doc#81 | що переклад не повинен бути буквальний ( <g/> бо так я | його | в своїй зеленій недосвідченості робив <g/> ) <g/> , але |
doc#6 | був справжньою людиною двадцятого сторіччя <g/> . | Його | мистецтво поєднувало дуже відмінні один від |
doc#75 | італійської пісні <g/> . Але можна побачити в | ньому | і щось глибше <g/> : тему надземного кохання <g/> , що |
doc#76 | був створений ( <g/> а вже напевно поширений <g/> ) таки | ним | же <g/> . </p><p> Стан справ у писаннях Уварова <g/> , які я |
doc#10 | , це спричиняє найширший звук у складі перед | ним | <g/> . Принципом і стає якнайширший звук перед |
doc#31 | вже перестав буть попутником або й ніколи не був | ним | <g/> » ( <g/> с. 48 <g/> ) <g/> . </p><p> Та ще важливіше <g/> , ніж доноси <g/> , було інше |
doc#40 | природа даного слова і тих слів <g/> , з якими | воно | мусить зайти в зв'язок <g/> , або значеннєва |
doc#29 | , коли йшлося не про ворогів <g/> , а про малих сих <g/> . | Йому | <g/> , людині Заходу <g/> , причетній до культури |
doc#24 | розкриває автор основну рису вдачі українця <g/> , | його | надмірну ліричність <g/> . В другій частині — « |
doc#72 | української мови не стало загальним <g/> , але | його | набули значно ширші кола <g/> , ніж доти <g/> . Ніяких |
doc#40 | родовому відмінку ознаки <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Ні один крок | його | не є з його доброї волі <g/> » ( <g/> Винн <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Він біля |
doc#43 | стрічних <g/> , а розбійники з азартом </p><p> стьобають | його | <g/> , і збираються сплигнути в останній момент на |
doc#95 | ( <g/> « <g/> Де твоє обличчя <g/> ? » <g/> ) <g/> . Але здається мені <g/> , що | воно | скоріше в « <g/> старому Харкові <g/> » <g/> , хоч і посірілому <g/> . |
doc#42 | виринає несподіваний мотив мистця <g/> , що | ним | рухає всепереможне серце <g/> : « <g/> Досвідчене серце — |
doc#81 | що про нього люди бояться й згадувати <g/> . Виходило | воно | леµально <g/> , але тепер на статусі нелеµальщини <g/> , |
doc#81 | ним життьове завдання було варте заходу і що він | його | виконав <g/> . Мовляв Шевченко <g/> : « <g/> Малого сліду не |
doc#67 | змивають <g/> . </p><p> Але як змивають <g/> ? Змивають <g/> , вбираючи | його | в себе <g/> . Таж вірш Тарнавського був би просто |
doc#81 | було легко все заперечити <g/> . Зрештою <g/> , в словах | його | погрози не було <g/> , вона була в тоні <g/> . Я не показав <g/> , |
doc#16 | , і тому воно абсолютно не спроможне | його | знищити <g/> . </p><p> Цим зовсім не думаємо твердити <g/> , що |