Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Тільки Антонич пройшов незаймано крізь усі пізніші роки <g/> , і в своїх заліщицьких віршилищах <g/> , про які далі <g/> , я створив кілька стилізацій його ( <g/> до яких <g/> , звичайно <g/> , стосується прислів'я — далеко куцому до зайця <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 Це виправдовувало його ( <g/> діяльність <g/> ) ” ( <g/> с. 56 <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Тому в реченні воно виконує функцію присудка або частини його ( <g/> зв'язки <g/> ) <g/> .
doc#20 Це врятувало його ( <g/> й мене <g/> ) від не надто приємних ситуацій <g/> . </p>
doc#40 « <g/> Другими відмінками <g/> » називають іменники або прикметники <g/> , які узгоджуються з іншим іменником <g/> , що стоїть у тому самому відмінку <g/> , в'яжучися з ним ( <g/> на відміну від прикладки <g/> ) через дієслово <g/> .
doc#10 Курило виходила з тези про те <g/> , що головне — це впіймати “ <g/> дух української мови <g/> ” <g/> , що проявляється <g/> , насамперед <g/> , в особливих <g/> , тільки їй “ <g/> властивих законах синтаксичних <g/> ” ( <g/> 3 <g/> , 165 <g/> ) і що відбиває “ <g/> властиву даній нації звичку думати <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 10 <g/> ) <g/> , “ <g/> є вираз його ( <g/> народу <g/> ) національного світогляду <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 136 <g/> ) <g/> .
doc#16 Бо теперішня криза вісниківства <g/> , криза <g/> , з якої йому ( <g/> не окремим колись речникам його <g/> !
doc#62 Саме йому ( <g/> не Празі <g/> ) присвячений той том академічних " <g/> Джерел <g/> " <g/> , що тепер його дістає читач <g/> .
doc#40 : « <g/> Звеліла молодиці стати на ньому ( <g/> ножі <g/> ) босою ногою проти тієї щоки <g/> , де самий дужчий опух <g/> » ( <g/> Кв <g/> .
doc#10 Звуки ці бувають тільки під наголосом <g/> , при чому експіраторна енерґія падає на ввесь звук <g/> , меншаючи на кінець його ( <g/> отже <g/> , наголос має спадний характер <g/> , — спостереження <g/> , що його потім широко використала О. Курило <g/> ) <g/> .
doc#16 Люди — часто справді героїчно й саможертовно — хочуть « <g/> ущасливити <g/> » народ і здійснити його ( <g/> так їм здається <g/> ) ідеали всупереч волі народу або незалежно від нього <g/> . </p>
doc#40 У новітній літературі роблено спроби відродити таке вживання дієприслівника <g/> , але вони не прищепилися <g/> : « <g/> Його ( <g/> творчого пориву <g/> ) джерело невичерпне <g/> , цілим світом воно бувши <g/> » ( <g/> Підм <g/> .
doc#65 Історично беручи <g/> , твердість зберігається <g/> , коли і походить з о і здебільшого чергується з ним ( <g/> у нашому прикладі ножі <g/> ) <g/> , або в називному відмінку множини прикметників з -ые ( <g/> напр <g/> .
doc#40 у поезії <g/> : « <g/> I земляки його ( <g/> Франка <g/> ) в жалобі на путь далеку провели та й у позиченому гробі приют титанові найшли <g/> » ( <g/> Карм <g/> .
doc#40 ; лапки при іронічному вживанні слів <g/> : « <g/> Його ( <g/> Шевченка <g/> ) ви пам'ять « <g/> свято зберігали« <g/> , « <g/> патріотичні <g/> » брехуни-панки <g/> , і з сторінок пекучих витирали жаркою кров'ю писані рядки <g/> » — Риль <g/> .
doc#40 <p> Властивості найчастіше і найабстрактніше показує наросток -ість з наголосом звичайно перед ним ( <g/> ясність <g/> , суворість <g/> , гідність <g/> , короткозорість <g/> ) <g/> .
doc#81 Бої йшли на схід від Харкова ( <g/> німці були повернули його <g/> ) <g/> , кожний хотів чуда <g/> : щоб більшовики ніколи не прийшли знов на Україну <g/> , щоб німці зникли з неї <g/> , щоб країна стала незалежною <g/> .
doc#10 180 <g/> ) <g/> , у надто частому посиланні на статті Шахматова і погодженні з ними <g/> , у перебільшенні південно-слов'янського впливу на письмо білоруських і псковських пам'яток ( <g/> на хибність цього вже тоді слушно вказував Карінський <g/> , але Ганцов воліє не йти за ним <g/> ) <g/> , у поділі мовних рис тексту на “ <g/> спільно-руські <g/> ” й “ <g/> діалектні <g/> ” — у всьому цьому виявляється учнівство в Шахматова <g/> .
doc#40 Інші іменникові займенники — він <g/> , хто <g/> , що мають закінчення <g/> , більш або менш подібні до закінчень прикметника <g/> , ( <g/> родовий — його <g/> ) <g/> , їі <g/> ) <g/> , кого <g/> , чого <g/> ; давальний і місцевий йому <g/> , ій <g/> , кому <g/> , чому <g/> ; знахідний його <g/> , її <g/> , кого <g/> , що <g/> ; орудний ним <g/> , нею <g/> , кил <g/> , чим <g/> ; в множині вони — їх — їм — ними — них <g/> ) <g/> , але і тут <g/> , як бачимо <g/> , відмінювання зв'язане з суплетивністю основ <g/> . </p>
doc#40 Якщо <g/> , наприклад <g/> , узяти іменникові займенники <g/> , то вони відрізняються від іменників тим <g/> , що не змінюються в числі ( <g/> я <g/> , ти <g/> , ми <g/> , ви <g/> , хто <g/> , що <g/> ) або <g/> , змінюючися <g/> , як і іменники <g/> , в числі <g/> , в протилежність іменникам мають ще родові форми ( <g/> він <g/> , вона <g/> , воно <g/> ) <g/> . </p>