This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 | ; до галицизмів належить <g/> , — коли абстрагуватися від фонетичного оформлення слова через і — і слово зімно <g/> ; воно трапляється ще на с 79 <g/> ) <g/> ; гризота ( <g/> Завірюха « <g/> надає пергу гризоті <g/> » — 15 <g/> ; Грін <g/> . |
doc#9 | Якої ваги надавано цьому питанню <g/> , видно хоч би з тото <g/> , що воно було об'єктом не тільки приватних розмов <g/> , а й спеціального обговорення <g/> , наприклад <g/> , на з'їзді Української демократичної партії восени 1905 р. Там « <g/> після довгих дискусій помирилися на тому <g/> , що треба наблизити правопис до галицького і не вживати ы та ъ <g/> , але ся писати вкупі та дві кропки ставити тільки над йотованим і <g/> »iv <g/> . </p> |
doc#9 | Певна річ <g/> , у галичан у їх літературній <g/> , а надто спеціяльно в газетній мові дуже багато кепських форм <g/> , зовсім не наших <g/> , позичених або з польського <g/> , або з німецького <g/> , а то й з московського <g/> »2 <g/> , — і робить з цього такий висновок <g/> : « <g/> Дак ото і нам <g/> , і галичанам треба тую чужомовну полову від свого доброго зерна одвіяти <g/> , а добре зерно зберегти — однаково де б воно не було <g/> : чи в нас <g/> , чи в галичан <g/> , аби воно було щиро-народне або складене в щиро-народному дусі <g/> . |
doc#9 | Певна річ <g/> , у галичан у їх літературній <g/> , а надто спеціяльно в газетній мові дуже багато кепських форм <g/> , зовсім не наших <g/> , позичених або з польського <g/> , або з німецького <g/> , а то й з московського <g/> »2 <g/> , — і робить з цього такий висновок <g/> : « <g/> Дак ото і нам <g/> , і галичанам треба тую чужомовну полову від свого доброго зерна одвіяти <g/> , а добре зерно зберегти — однаково де б воно не було <g/> : чи в нас <g/> , чи в галичан <g/> , аби воно було щиро-народне або складене в щиро-народному дусі <g/> . |
doc#9 | Ні <g/> , воно робило великі труднощі <g/> , надто при відсутності української ніколи <g/> , і подеколи навіть гальмувало поширення української преси чи книжки <g/> . |
doc#9 | Питання це було таке актуальне <g/> , що <g/> , незважаючи на навальне розгортання колосальних і часто катастрофічних подій <g/> , воно привернуло до себе увагу громадськости і навіть викликало невеличку дискусію в « <g/> Промені <g/> » 1917 р. між О. Янатою і М. Грушевським <g/> . |
doc#9 | Жило воно і в двадцяті роки <g/> , тільки не виривалося звичайно на поверхню культурного життя <g/> . </p> |
doc#9 | Взагалі це явище було б передчасно підсумовувати <g/> , бо не можна сказати <g/> , якої сили й тривалосте воно буде <g/> , які кількості і які прошарки людности воно охопить як на еміграції <g/> , так і на українських землях <g/> . |
doc#9 | Взагалі це явище було б передчасно підсумовувати <g/> , бо не можна сказати <g/> , якої сили й тривалосте воно буде <g/> , які кількості і які прошарки людности воно охопить як на еміграції <g/> , так і на українських землях <g/> . |
doc#9 | Адже воно йому цілком не властиве <g/> . |
doc#9 | ) — все це переважно <g/> , якщо не виключно <g/> , прийшло до літературної мови з Галичини <g/> , а панує воно тепер в літературній мові безконкуренційно <g/> . |
doc#9 | Справді <g/> , звідки могло тогочасне село <g/> , позбавлене зв'язків з широким світом <g/> , не маючи української школи <g/> , книжки й преси <g/> , — звідки могло воно черпати назви для понять <g/> , зв'язаних з міським побутом і вищими сферами інтелектуальної діяльносте <g/> ? |
doc#9 | Завдання ледве чи можливе в найближчий час ( <g/> тепер воно зовсім неможливе <g/> ) <g/> , коли зважити на сучасний стан української лексикографії взагалі <g/> , а лексичної географії зокрема <g/> . |
doc#9 | З таким наголосом воно і справді вживалося ще в другій половині XIX ст <g/> . |
doc#9 | <p> Можливо <g/> , що не без впливу Галичини шириться вживання в безособових реченнях займенника воно в ролі фіктивного підмета <g/> . |
doc#9 | Якщо в клясиків з Великої України таке вживання займенника воно характеризувало переважно розмовно-оповідні стилі <g/> , то в Галичині таке воно можливе і часте в безособових реченнях незалежно від стилю викладу <g/> , навіть і в найсуворіших наукових стилях — імовірно за зразком німецької мови з її es <g/> , обов'язковим у певних типах безособових речень <g/> . |
doc#9 | Якщо в клясиків з Великої України таке вживання займенника воно характеризувало переважно розмовно-оповідні стилі <g/> , то в Галичині таке воно можливе і часте в безособових реченнях незалежно від стилю викладу <g/> , навіть і в найсуворіших наукових стилях — імовірно за зразком німецької мови з її es <g/> , обов'язковим у певних типах безособових речень <g/> . |
doc#9 | Появу такого стилістично байдужого воно в безособових реченнях і можна вважати до певної міри синтаксичним галицизмом <g/> . </p> |
doc#9 | <p> З цього погляду вживання його в прикладі <g/> : « <g/> От воно і трапилось <g/> : ескадрони грають <g/> » ( <g/> К. Герасименко <g/> ) при оповідному тоні викладу не можна ще зв'язувати з галицькими мовними впливами <g/> , але можна вже запідозрити їх в такому прикладі <g/> , як « <g/> Я не можу не плакать <g/> , бо воно плачеться проти моєї волі <g/> » ( <g/> І. Сен- ченко <g/> ) <g/> , бо тут нема стилістичної настанови на оповідь <g/> . </p> |
doc#9 | <p> З цього погляду вживання його в прикладі <g/> : « <g/> От воно і трапилось <g/> : ескадрони грають <g/> » ( <g/> К. Герасименко <g/> ) при оповідному тоні викладу не можна ще зв'язувати з галицькими мовними впливами <g/> , але можна вже запідозрити їх в такому прикладі <g/> , як « <g/> Я не можу не плакать <g/> , бо воно плачеться проти моєї волі <g/> » ( <g/> І. Сен- ченко <g/> ) <g/> , бо тут нема стилістичної настанови на оповідь <g/> . </p> |