Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#18 Тут є автобіографічний <g/> , особистий аспект інших творів з тетралогії ( <g/> йому присвячена стаття Л. Білецького про образ Мойсея в творчості Франка <g/> ) <g/> , є тут громадянсько-політичний аспект <g/> , такий виразний в « <g/> Отвертому листі <g/> » <g/> , але понад усім і в підоснові всього знаходимо тут філософію і історіософію <g/> . </p>
doc#41 Так створилася суперечність між біологічним і технічним ( <g/> воно ж <g/> , мабуть <g/> , і суспільне <g/> ) в людині <g/> .
doc#47 Був визначним ученим ( <g/> йому належить переклад Вульґати <g/> ) і відзначався <g/> , за словами Доналда Аттвотера <g/> , « <g/> непогамованістю в сперечанні <g/> , зневагою до противників <g/> , трутливістю свого язика й пера <g/> , дикістю й образливістю картань <g/> » <g/> , з чого <g/> , як подає « <g/> Русский православный словарь <g/> » 1913 року <g/> , « <g/> римське суспільство <g/> , звикле до легковажних звичаїв <g/> , настроїлося проти нього <g/> » <g/> . </p>
doc#81 Високе чоло працівника розумової праці <g/> , злегка закучерявлене волосся <g/> , поділене бічним проділом <g/> , проникливі за круглими шкельцями окулярів очі аналітика <g/> , тонкі як на єврея ( <g/> його батько вихристився <g/> , так що релігійно Леонід Арсенійович був православним <g/> ) <g/> .
doc#84 Він дописав її ( <g/> його <g/> ?
doc#46 ) Воно добре відбиває цю чужість <g/> , відстань <g/> , короткі дні відносного наближення й нове розходження <g/> .
doc#72 ) його 1930 року відкликали до Москви <g/> .
doc#74 ) його відкликали в Москву <g/> .
doc#40 ) його вперше возити й щастя ( <g/> Яке <g/> ?
doc#51 ^7 <g/> ) Йому належать ( <g/> у „Нормах української літературної мови <g/> ” 1931 <g/> ) вперше опрацьовані норми української ортоепії <g/> , морфологічні норми <g/> .
doc#84 Він висуває їх у співпраці зі своїм оточенням і споживачами ( <g/> коли можна вжити такого терміну <g/> ) його творів <g/> .
doc#28 Тумани підіймаються <g/> , « <g/> мов душі давно померлі <g/> » <g/> , вітер « <g/> сіяв жах <g/> » і « <g/> на чорнім коні Леонору Без упину мчав у степах <g/> » ( <g/> « <g/> Він тікав <g/> » <g/> ) <g/> , ростуть « <g/> криваві квіти на чорних кручах <g/> » ( <g/> « <g/> Гризи залізо <g/> » <g/> ) <g/> , сонце – « <g/> огненноокий німий чаклун <g/> » ( <g/> « <g/> Нехай архангел <g/> » <g/> ) <g/> , воно – сліпе <g/> , а « <g/> снігові градини <g/> » – глухі ( <g/> « <g/> Заклинаю вітер <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#28 Його втомило це життя <g/> , що « <g/> глушить веселковий тон думок <g/> , жадань і щирого завзяття <g/> » ( <g/> « <g/> Космос <g/> » <g/> ) <g/> , йому « <g/> уже немає свята <g/> » ( <g/> « <g/> Ворожіння <g/> » <g/> ) <g/> , і він знає <g/> , що марно намагається « <g/> людський вік продовжити нужденний <g/> » і « <g/> доступитись загадок буття <g/> » ( <g/> « <g/> Гільгамеш <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#28 Він твердить <g/> , що його « <g/> пригодницький минувся вік <g/> » і вже його « <g/> чуття не здіймуться в припливі <g/> » ( <g/> « <g/> Poor Yorick <g/> » <g/> ) <g/> , йому ввижається перша сивина <g/> , і він прирікає себе віднині тільки </p><p> Вбирати зблідлих обріїв принаду </p><p> І тішитись на радощі чужі <g/> , – </p><p> ( <g/> « <g/> Все те – тріюмф заведеного ладу <g/> » <g/> ) </p><p> бо йому приємна <g/> , хоч і смішна марна надія і віра юности ( <g/> « <g/> Під Новий Рік <g/> » <g/> ) <g/> , і він не може їй не заздрити <g/> , коли </p><p> Тягар робочих літ наліг <g/> …
doc#81 Коли в середині шістдесятих років <g/> , уже в Америці <g/> , Іван Білодід <g/> , заохочуваний Романом Якобсоном <g/> , у гармонійній співпраці з КҐБ взявся розшукати докази моєї нібито співпраці з нацистами ( <g/> в радянській термінології « <g/> фашистами <g/> » <g/> ) <g/> , йому гостинно відкрили ультра-таємні фонди публікацій німецького засягу і єдиний компромітаційний матеріял <g/> , що він знайшов <g/> , була ця замітка плюс мої власні спогади в передмові до моєї « <g/> Не для дітей <g/> » <g/> .
doc#84 « <g/> Я не дитина <g/> » <g/> , — відповідає той <g/> , коли хтось невдоволений і насумрений ( <g/> не плутати з суремить — так Карпенко-Криниця <g/> ) <g/> , йому кажуть <g/> : « <g/> Не плач <g/> » <g/> .
doc#40 За цю форму править середній рід <g/> , а в тих часах <g/> , що не мають роду ( <g/> теперішній і майбутній <g/> ) <g/> , його заступає 3 особа однини — див <g/> .
doc#92 ані праць із загального мовознавства <g/> , ані не розумів і трохи англійської мови <g/> ) <g/> , його репутація була мені відома <g/> , а все-таки мені було цікаво з ним поговорити <g/> . Припускаю
doc#25 Натомість в українській літературній мові <g/> , як і в південноукраїнських говірках <g/> , о нормально чергується з і ( <g/> ніж — ножа <g/> ) <g/> , воно наче розщепилося на ці два звуки <g/> , які одначе несуть ту саму функцію <g/> , так що в формі <g/> , наприклад дім мовець одразу і безпомилково впізнає тільки інший вияв форми дом ( <g/> у <g/> ) <g/> .
doc#21 У цьому провідному струмі мистецтво нічого не відображає ( <g/> як це було в так званому реалізмі <g/> ) <g/> , нічого не зображає ( <g/> як це було в експресіоністичних стилях <g/> , від фовістів і Пікассо починаючи <g/> ) <g/> , воно оперує з матеріялами <g/> , шукаючи незвичайних їх комбінацій <g/> .