Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#19 Видно <g/> , тягне його до літератури <g/> , бо <g/> , мавши юридичну освіту <g/> , він усе таки три роки викладає « <g/> словесность <g/> » у « <g/> екатеринодарском мариинском женском училище <g/> » <g/> , а далі невідомі нам обставини змушують його таки перейти до важкої й нелюбимої судової праці <g/> .
doc#19 Невідомим лишається <g/> , що спонукало його коло 1878 року повернутся до активнішої літературної діяльности <g/> , як відновилися його контакти з українськими літераторами <g/> , як він знову зв'язався з українською періодикою Галичини <g/> .
doc#19 А засіб <g/> , метода його патріотичної діяльности — праця <g/> .
doc#19 Таке словотворення йде в Мови спільними шляхами з Грабовським ( <g/> згадаймо хоч би його <g/> : </p><p> З усіх усюд берімо здатки <g/> , </p><p> А не зачервлюймо в багні <g/> : </p><p> Меткої жизности нестатки — </p><p> Умови гибелі справжні <g/> ) <g/> , </p><p> зі Старицьким <g/> , чиї неологізми <g/> , як відомо <g/> , мали особливо широкий розголос у тогочасній критиці <g/> .
doc#19 Але вся сила його якось уже й йому самому не потрібна <g/> , вона не допомагає йому в новому житті <g/> .
doc#20 Я затяг його до себе й почав частувати віршами власного виробу <g/> .
doc#21 Найповніше на тему сутности модерного мистецтва він висловився <g/> , відвідавши виставку </p><p> Вернера Ґіллеса <g/> , але і тут не можна сказати <g/> , що всі його висловлення були зовсім ясні <g/> .
doc#21 Його цікавив світ і його краса <g/> , у суворому доборі — сенс баченого <g/> .
doc#21 Це був його постійний <g/> , справжній невигойний біль <g/> .
doc#22 Її мастять <g/> , поки вона потрібна для руху машини <g/> , поки вона обертається в приписаному ритмі <g/> , її безжально знищують <g/> , коли здається <g/> , ніби вона порушує той ритм або бодай наміряється його порушити <g/> .
doc#22 <p> Але незалежно від генези народницького психологічного комплексу і його анахронізму й звиродніння в сьогоднішній дійсності <g/> , він існує і він незрозумілий Заходові <g/> , навіть якщо абстрагуємося від філософії <g/> , релігії й етики <g/> , а говоритимемо тільки про критерії оцінювання людсівнозначний з позицією гітлеризму <g/> , для якого ост потребує тільки хліба <g/> , господаря й канчука <g/> , рівнозначний з позицією сучасних Кеннанів <g/> , на думку яких національні й культурні потреби не мької поведінки <g/> .
doc#23 Його лексика винятково загальна <g/> , часто абстрактна <g/> , і переходи в конкретність надзвичайно рідкі <g/> , радше не переходи <g/> , а зриви <g/> .
doc#24 Здається бо <g/> : підійдеш до котрого <g/> , штовхнеш — воно тобі із мелодійним дзвоном враз розсиплеться на дрібні шматочки <g/> .
doc#25 Він тільки доповнює її тим <g/> , що <g/> , на його думку <g/> , в цих закінченнях відбулася спершу асиміляція попереднього голосного наступному <g/> , як — додам від себе — в займеннику стара форма єї перейшла в її <g/> , бо е першого складу уподібнилося звукові і наступного складу <g/> . </p>
doc#25 Пояснення це традиційне <g/> , але що воно недостатнє <g/> , ясно хоч би з того <g/> , що вплив міг же йти і в зворотному напрямі <g/> , і треба пояснити <g/> , чому так не сталося <g/> , як також і те <g/> , чому вплив не захопив південно-західніх говірок <g/> . </p>
doc#25 Одне слово <g/> , рідна мова народу — цей живий безпосередній вислів усієї його особистости <g/> , його душевного життя й його генія <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 11—12 <g/> ) <g/> . </p>
doc#25 <p> Перенесення питання в площину структури мови і порівняння не просто складників мови <g/> , а співвідношень і функцій складників мови <g/> , — ось те нове <g/> , що принципово відрізняє Михальчука від його сучасників і робить його попередником <g/> , наприклад <g/> , такого українського мовознавця <g/> , як Василь Сімович <g/> .
doc#26 У коротенькому — 16 рядочків — тексті воно повторюється сім разів <g/> .
doc#26 <p> ( <g/> « <g/> До Основ'яненка <g/> » <g/> ) </p><p> * * * </p><p> Складність літературної позиції Шевченка супроти його попередників <g/> , — пошана і заперечення <g/> , — частина ширшої проблеми <g/> , проблеми літературного процесу <g/> , яка є частиною — хоч з власними особливостями <g/> , отже своєрідною — загальноісторичного процесу <g/> .
doc#27 Серед листів Квітчиних ( <g/> як вони репрезентовані в його шеститомовній збірці творів радянського видання <g/> ) тільки листи до Шевченка писані по-українськи <g/> , 4 з загального числа 91. Правда <g/> , маємо від Квітки « <g/> Листи до любезних земляків <g/> » ( <g/> 1839 <g/> ) <g/> , але це літературна стилізація <g/> , а не справжні послання від людини до людини <g/> . </p>