Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 а то и того реже в неодушевленных <g/> » ( <g/> 6 <g/> ) <g/> , хоч <g/> , відповідно до його високої оцінки південних говірок <g/> , ця форма означає <g/> , на його думку <g/> , « <g/> умягчение грубости наречия <g/> » <g/> ; </p><p> б. Нестягнені прикметники <g/> : гарная — гарнеі — гарный ( <g/> 10 <g/> ) <g/> ; </p><p> в. Наз <g/> .
doc#10 <p> Вихідною точкою наукових праць Ганцова з історичної діалектології було його знання говірок південної Чернігівщини <g/> , передусім Козелецького повіту <g/> .
doc#10 З цього погляду в Курило зв'язок з Потебнею глибший і живіший <g/> , ніж у його харківських учнів <g/> , об'єднаних навколо видання “ <g/> Вопросы теории и психологии творчества <g/> ” <g/> .
doc#11 Додавайте <g/> , що тільки схочете <g/> , — воно в тексті знайдеться <g/> . </p>
doc#14 Бо коли вірити поетові <g/> , що вічність це хвилина і хвилина — це вічність <g/> , то будьмо послідовні і скажім за нього <g/> , але вірмо <g/> , що з ним <g/> , і те <g/> , що людина — це історія <g/> , а історія — це людина <g/> , а можна б піти й ще далі <g/> , і сказати <g/> , що взагалі нема Історії з великої літери <g/> , що відкривається тільки полководцям душ чи строф <g/> .
doc#15 Даючи цікаву аналізу цього поняття буття-існування і протиставляючи його простому уявленню <g/> , чим він відмежовує називні речення від називних відмінків <g/> , дубльованих у дальшому або попередньому тексті займенником <g/> , Пєшковський практично однак вбачає відмінність називних речень від неповних у " <g/> відсутності специфічно придієслівних членів <g/> " <g/> , у відсутності " <g/> прислівника або непрямого відмінка іменника <g/> , якщо тільки ці члени не мисляться при самому називному <g/> " м. </p><p> Хоч Пєшковський і припускає проміжні і перехідні випадки <g/> , але треба визнати <g/> , що у нього ця відмінність називних речень від неповних випнута далеко більше <g/> , ніж у Шахматова <g/> , і далеко менш пов'язана з екзистенціяльністю <g/> , як основним значенням номінативних речень <g/> .
doc#15 <p> Якщо при цьому прикметник такий <g/> , що виявляв більш-менш звичайну ознаку предмета <g/> , що вживається при останньому звичайно або принаймні часто <g/> , то можна з певністю передбачати <g/> , що його предикативність буде відчуватися надмірно слабо і кінець-кінцем він перетвориться на атрибут <g/> , а все речення - на називне <g/> , називне не лише формою <g/> , а і способом світосприймання ( <g/> про це - далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#15 вияснення нового спостереження через порівнування його з давнішим <g/> , що з ним це нове подібне в однім пункті <g/> " і далі будує на цьому цілу теорію " <g/> первісного суду <g/> " <g/> : </p><p> Первісний суд виявляється назверха лише одним словом <g/> , і тим він ріж- ниться від того елементу думання <g/> , що його подає льогіка <g/> , а також і від синтаксичного елементу мови <g/> , що його встановлює граматика <g/> . </p>
doc#16 <p> В одній статті говориться <g/> : « <g/> Духова структура його незгармонізована і повна внутрішніх противенств та несподіваних скоків <g/> , як мало яка інша <g/> .
doc#16 <p> ч. 2. Це не перешкоджає йому одначе раз-у-раз замість прізвища Юрія Косача ставити слово « <g/> МУР <g/> » <g/> .
doc#16 А може йому попався примірник з вирваним цим уступом <g/> ?
doc#16 Поки йдеться про боротьбу з большевизмом <g/> , вісниківство має свої великі заслуги <g/> , свої чималі осяги <g/> , і воно в праві пишатися своїми перемогами і героїчністю принесених жертв <g/> .
doc#16 Бо теперішня криза вісниківства <g/> , криза <g/> , з якої йому ( <g/> не окремим колись речникам його <g/> !
doc#16 Замість спробувати схопити український історично-культурний процес як цілість Донцов став вихоплювати з нього те <g/> , що відповідало його наперед виробленим теоріям і поглядам ( <g/> а часто навіть і просто фальсифікувати <g/> , як ми вже бачили <g/> ) <g/> .
doc#16 Донцовщина виросла з неспроможности зрозуміти народ і знайти з ним спільну мову <g/> .
doc#16 Це його велика заслуга <g/> . </p>
doc#16 Його кінець знаменувала не яканебудь зовнішня сила <g/> , не Сталін і не Гітлер <g/> , а виконання ним своїх завдань і непридатність до нового етапу <g/> .
doc#16 Антей нарешті знову знайшов дотик до матері-землі — і ще небачені сили заграли в його м'язах <g/> , пробігли його напнутими жилами <g/> . </p>
doc#18 » Сенс життя — рух <g/> , сенс життя — життя <g/> , в його безупинності <g/> .
doc#18 Попри всю тонкість його поетичного відчуття і літературного смаку <g/> , Зеров був занадто неоклясиком в ідеалі <g/> , щоб збагнути принаду експерименту змішання стилів <g/> , ґатунків і словників <g/> .