Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 Він читає книжку <g/> , — це вся його активність <g/> .
doc#22 <p> Але незалежно від генези народницького психологічного комплексу і його анахронізму й звиродніння в сьогоднішній дійсності <g/> , він існує і він незрозумілий Заходові <g/> , навіть якщо абстрагуємося від філософії <g/> , релігії й етики <g/> , а говоритимемо тільки про критерії оцінювання людсівнозначний з позицією гітлеризму <g/> , для якого ост потребує тільки хліба <g/> , господаря й канчука <g/> , рівнозначний з позицією сучасних Кеннанів <g/> , на думку яких національні й культурні потреби не мької поведінки <g/> .
doc#40 Виписувати синоніми завжди треба у фразі або й у цілому уривку <g/> , щоб було видно значення синоніма <g/> , його афективне забарвлення <g/> , характер його контекстового ланцюга <g/> .
doc#18 » Сенс життя — рух <g/> , сенс життя — життя <g/> , в його безупинності <g/> .
doc#92 друкованою в американському томі <g/> . </p><p> Зміст листа був у цілковитій протилежності до попереднього <g/> ; тон його був гранично брутальний <g/> . Він звучав як окрик — замовкни або тебе знищать <g/> . До
doc#53 <p> У своїх основних фонетичних рисах мова Потебневої « <g/> Одіссеї <g/> » така сама <g/> , як у його Букварі ( <g/> тільки в відмінних правописних шатах <g/> , бо в своєму перекладі Потебня користається варіянтом кулішівки <g/> , а не єрижкою <g/> ) і в піснях народних у записах Потебні <g/> , виданих 1863 р. О.Балліною <g/> .
doc#8 <p> У колі ближчих знайомих — важко говорити про друзів <g/> , коли мова йде про Петрова <g/> , — йому була дана жартівлива заочна кличка « <g/> Менталітет <g/> » <g/> .
doc#81 Ніби висока <g/> , а справді смертовбивча фіктивна ця « <g/> посада <g/> » його була і могла бути тільки ствердженням українськости <g/> , чотири роки замовчуваної й топтаної німецькою владою <g/> , тільки жест демонстрації невмирущости української ідеї <g/> .
doc#5 Авторові було б тепер 56 років <g/> , коли писано роман <g/> , йому було 28. Хто читає романи з продовженнями в журналах <g/> ?
doc#81 Воно було виявом намагання знищуватися всяку іншість <g/> .
doc#6 Але воно було далеко від будь-яких стилізацій <g/> , воно було мистецтвом двадцятого століття <g/> , і то не тільки в таких рисах <g/> , як прояви абстракціонізму <g/> , сюрреалізму <g/> , експресіонізму й чого там ще <g/> , а передусім у своєму еклектизмі <g/> , в своїх суперечностях <g/> .
doc#81 Але <g/> , крім критики <g/> , Каганович мусів давати щось позитивне <g/> , і тут йому було особливо важко <g/> .
doc#50 Воно знало <g/> , що те таємне справіку сидить мовчки в річці <g/> ; воно зустрічалося з польовиками і вірило в реальність снів <g/> ; там і тварини ще говорили людською мовою <g/> ; воно знало чари і вміло за речами бачити людську душу <g/> , шанувало звичай і давнину <g/> , воно було єдине і цілісне в своїй одуховленості <g/> , що охоплювала людей і тварин <g/> , природу і вироби людських рук <g/> .
doc#80 Велика кількість документів та архівних матеріялів взагалі включена до його біографічних романів <g/> . </p>
doc#81 Мені не довелося ніколи чути чи навіть бачити Миколу Зерова <g/> , але <g/> , скільки можу собі уявити <g/> , Шамрай був харківським відповідником київського літературознавця <g/> , хоч і не дорівнював йому в ерудиції з західних літератур і не осягав його олімпійського стилю в самому характері викладів <g/> .
doc#16 Поки йдеться про боротьбу з большевизмом <g/> , вісниківство має свої великі заслуги <g/> , свої чималі осяги <g/> , і воно в праві пишатися своїми перемогами і героїчністю принесених жертв <g/> .
doc#75 <p> Бо воно в природі не існує <g/> , </p><p> І дорватись вам до нього не удасться <g/> . </p>
doc#80 <p> У Крупницького <g/> : « [ <g/> Турецький уряд <g/> ] тримав його в Салоніках майже до моменту <g/> , коли військо запорізьке перейшло на російський бік <g/> » <g/> . </p>
doc#11 Додавайте <g/> , що тільки схочете <g/> , — воно в тексті знайдеться <g/> . </p>
doc#16 Це його велика заслуга <g/> . </p>