Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 а то и того реже в неодушевленных <g/> » ( <g/> 6 <g/> ) <g/> , хоч <g/> , відповідно до його високої оцінки південних говірок <g/> , ця форма означає <g/> , на його думку <g/> , « <g/> умягчение грубости наречия <g/> » <g/> ; </p><p> б. Нестягнені прикметники <g/> : гарная — гарнеі — гарный ( <g/> 10 <g/> ) <g/> ; </p><p> в. Наз <g/> .
doc#70 Цим листом учений протестував проти вживання його прізвища <g/> .
doc#92 Його виступи <g/> , його писання — це були <g/> , як правило <g/> , бенгальські вогні <g/> , що спалахували блискучим <g/> , сліпучим світлом <g/> .
doc#81 Мені не довелося ніколи чути чи навіть бачити Миколу Зерова <g/> , але <g/> , скільки можу собі уявити <g/> , Шамрай був харківським відповідником київського літературознавця <g/> , хоч і не дорівнював йому в ерудиції з західних літератур і не осягав його олімпійського стилю в самому характері викладів <g/> .
doc#31 Але надія на те <g/> , що воно могло повністю зберегтися <g/> , мінімальна <g/> . </p>
doc#40 Перше його вжите без епентетичного н- <g/> , бо це присвійний займенник ( <g/> при іменниках гідність і презирство <g/> ) <g/> , друге має епентетичне Н- <g/> , бо це особовий займенник <g/> , ужитий при прийменнику <g/> . </p>
doc#33 Його перший роман – з односельчанкою Надією – чисто тваринний <g/> , в ньому нема справжніх людських почувань <g/> , це роман самця й самиці й тільки <g/> .
doc#67 В цьому може його найбільший інтерес <g/> .
doc#68 Автор бо вбирає читача в те <g/> , про що пише <g/> , робить його співучасником авторського світобачення й настрою <g/> .
doc#28 Тут не місце зупинятися над технікою зеровського вірша <g/> , над взаєминами метру й синтакси в його поезіях <g/> , над композицією його поезій <g/> .
doc#45 Найвиразніше це позначилося на його праці " <g/> Мысль й язык <g/> " <g/> , 1862. У спрощеному й скороченому вигляді три головні принципи <g/> , покладені в основу філософської концепції мови <g/> , грали вирішальну ролю в його поглядах на мову/народність ( <g/> чи <g/> , може <g/> , було навпаки <g/> : загальну теорію підтягнено до положень <g/> , придатних надати бажане освітлення питанню мова/народність <g/> ?
doc#10 <p> Вихідною точкою наукових праць Ганцова з історичної діалектології було його знання говірок південної Чернігівщини <g/> , передусім Козелецького повіту <g/> .
doc#16 А може йому попався примірник з вирваним цим уступом <g/> ?
doc#81 Коли в середині шістдесятих років <g/> , уже в Америці <g/> , Іван Білодід <g/> , заохочуваний Романом Якобсоном <g/> , у гармонійній співпраці з КҐБ взявся розшукати докази моєї нібито співпраці з нацистами ( <g/> в радянській термінології « <g/> фашистами <g/> » <g/> ) <g/> , йому гостинно відкрили ультра-таємні фонди публікацій німецького засягу і єдиний компромітаційний матеріял <g/> , що він знайшов <g/> , була ця замітка плюс мої власні спогади в передмові до моєї « <g/> Не для дітей <g/> » <g/> .
doc#40 Називний відмінок іменника являє собою все таки один з відмінків <g/> , хоч і особливий — нульовий <g/> , у системі відмінків <g/> , він має рід і число <g/> , отже слова можуть заходити з ним у зв'язок узгодження <g/> .
doc#94 Він читає книжку <g/> , — це вся його активність <g/> .
doc#39 Від його не здригалися ні плечі <g/> , ні стан <g/> , вкутаний в зелений халат з ч е р в о н и м и с м у г а м и п о к р а я х <g/> » <g/> .
doc#80 Частина їх <g/> , — власне <g/> , « <g/> портянківський <g/> » цикл <g/> , — можливо <g/> , виросли з досвіду життя автора в Баришівці на початку двадцятих років <g/> , описаного в його « <g/> Болотяній Лукрозі <g/> » <g/> , але згодом не ці проблеми стояли в центрі зацікавлень Домонтовича в усі роки його літературної творчости <g/> .
doc#16 Антей нарешті знову знайшов дотик до матері-землі — і ще небачені сили заграли в його м'язах <g/> , пробігли його напнутими жилами <g/> . </p>
doc#72 Ще раніше болгарина X. Раковського вислали радянським послом до Лондону <g/> , а українця В. Чубаря призначили на його місце головою Раднаркому УРСР <g/> , хоч Раковський начебто й не був противником українізації <g/> .