Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 ) його вперше возити й щастя ( <g/> Яке <g/> ?
doc#23 Його лексика винятково загальна <g/> , часто абстрактна <g/> , і переходи в конкретність надзвичайно рідкі <g/> , радше не переходи <g/> , а зриви <g/> .
doc#8 Думав він про те чи не думав <g/> , — його твори писані не для сучасників <g/> . </p>
doc#30 <p> Радий <g/> , що Ви правильно вимірили температуру мого псевдо-Новиченка <g/> , хоч воно й не зовсім псевдо <g/> .
doc#81 Старший Лесь від Ткаля <g/> , молодший Олежка від Левка Ковальова <g/> , одного з провідних боротьбістів <g/> , колись члена Центральної Ради <g/> , пізніше в керівництві харківського свіжонародженого радіо <g/> , де вона <g/> , бувши друкаркою-секретаркою <g/> , з ним і познайомилася <g/> .
doc#59 <p> Ми бачимо <g/> : думки Вадима Васильовича <g/> , психологічний конфлікт його з Ірином <g/> , загальна ситуація в містечку 3. <g/> , селяни <g/> , вози з сіном <g/> , молодик <g/> , поведінка й пляни Ірина — все включено в діялог <g/> , все пливе однією рікою <g/> .
doc#9 з ранку до вечора тупцяємо коло клумбів <g/> » ( <g/> С. 358 <g/> ) <g/> , то це пояснюється не тільки його особистими дивацтвами <g/> , як про це звичайно думають і кажуть <g/> , а тією принциповою настановою <g/> , яку має письменник щодо шляхів розвитку української літературної мови <g/> . </p>
doc#40 Називний відмінок іменника являє собою все таки один з відмінків <g/> , хоч і особливий — нульовий <g/> , у системі відмінків <g/> , він має рід і число <g/> , отже слова можуть заходити з ним у зв'язок узгодження <g/> .
doc#72 Таке розуміння мови — більш емоціонального <g/> , почуттєвого характеру <g/> , та не лічитися з ним не можна <g/> .
doc#40 Тому воно характеристичне для пристрасної ораторської або ліричної мови <g/> .
doc#45 Найвиразніше це позначилося на його праці " <g/> Мысль й язык <g/> " <g/> , 1862. У спрощеному й скороченому вигляді три головні принципи <g/> , покладені в основу філософської концепції мови <g/> , грали вирішальну ролю в його поглядах на мову/народність ( <g/> чи <g/> , може <g/> , було навпаки <g/> : загальну теорію підтягнено до положень <g/> , придатних надати бажане освітлення питанню мова/народність <g/> ?
doc#18 Попри всю тонкість його поетичного відчуття і літературного смаку <g/> , Зеров був занадто неоклясиком в ідеалі <g/> , щоб збагнути принаду експерименту змішання стилів <g/> , ґатунків і словників <g/> .
doc#40 Перше його вжите без епентетичного н- <g/> , бо це присвійний займенник ( <g/> при іменниках гідність і презирство <g/> ) <g/> , друге має епентетичне Н- <g/> , бо це особовий займенник <g/> , ужитий при прийменнику <g/> . </p>
doc#2 Відтепер епітет-прикметник ввіходить у її поетичну техніку <g/> , а що вжито його обережно й нерясно <g/> , то тим більше випинаються ті нечисленні окреслення <g/> , що їх таки допущено <g/> . </p>
doc#35 Барокковість його поезії виявляється в іншому <g/> , насамперед в алегоріях <g/> . </p>
doc#25 <p> Перенесення питання в площину структури мови і порівняння не просто складників мови <g/> , а співвідношень і функцій складників мови <g/> , — ось те нове <g/> , що принципово відрізняє Михальчука від його сучасників і робить його попередником <g/> , наприклад <g/> , такого українського мовознавця <g/> , як Василь Сімович <g/> .
doc#27 Серед листів Квітчиних ( <g/> як вони репрезентовані в його шеститомовній збірці творів радянського видання <g/> ) тільки листи до Шевченка писані по-українськи <g/> , 4 з загального числа 91. Правда <g/> , маємо від Квітки « <g/> Листи до любезних земляків <g/> » ( <g/> 1839 <g/> ) <g/> , але це літературна стилізація <g/> , а не справжні послання від людини до людини <g/> . </p>
doc#73 <p> Одначе головна мистецька вартість роману лежить у змалюванні тих персонажів роману — Тараса Сарґоли і його матері <g/> , — в яких показано етичну вищість української людини супроти системи <g/> , яка цю людину душить <g/> , супроти діячів цієї системи <g/> .
doc#70 Цим листом учений протестував проти вживання його прізвища <g/> .
doc#45 Чи його вдалося б виконати і чи Потебня був би здатний та охочий за це взятися <g/> , якби смерть не настигла його 1891 р. <g/> , порівнюючи рано <g/> , —ми не знаємо й ніколи не знатимемо <g/> . </p>