This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#8 | Думав він про те чи не думав <g/> , — його твори писані не для сучасників <g/> . </p> |
doc#68 | Воно можливе й доконечне тому <g/> , що його поезія насамперед не поезія знахідок <g/> , а поезія знаходження <g/> . |
doc#18 | » Сенс життя — рух <g/> , сенс життя — життя <g/> , в його безупинності <g/> . |
doc#94 | Він читає книжку <g/> , — це вся його активність <g/> . |
doc#31 | Але надія на те <g/> , що воно могло повністю зберегтися <g/> , мінімальна <g/> . </p> |
doc#47 | Воно — справжній ключ до цілости <g/> , але не в однозначності <g/> , а в усій повноті своєї семантики <g/> . |
doc#24 | Здається бо <g/> : підійдеш до котрого <g/> , штовхнеш — воно тобі із мелодійним дзвоном враз розсиплеться на дрібні шматочки <g/> . |
doc#50 | Воно знало <g/> , що те таємне справіку сидить мовчки в річці <g/> ; воно зустрічалося з польовиками і вірило в реальність снів <g/> ; там і тварини ще говорили людською мовою <g/> ; воно знало чари і вміло за речами бачити людську душу <g/> , шанувало звичай і давнину <g/> , воно було єдине і цілісне в своїй одуховленості <g/> , що охоплювала людей і тварин <g/> , природу і вироби людських рук <g/> . |
doc#35 | Барокковість його поезії виявляється в іншому <g/> , насамперед в алегоріях <g/> . </p> |
doc#67 | В цьому може його найбільший інтерес <g/> . |
doc#91 | Намножилося народу — діватися вже йому нікуди <g/> » <g/> . </p> |
doc#53 | Якщо це твердження відповідає дійсності <g/> , то насамперед воно мало б стосуватися перекладу Жуковського <g/> , дарма що зроблений він був не з оригіналу <g/> , а з прозового підрядкового перекладу <g/> , а стилістична настанова його дуже відмінна <g/> . </p> |
doc#26 | У коротенькому — 16 рядочків — тексті воно повторюється сім разів <g/> . |
doc#5 | Авторові було б тепер 56 років <g/> , коли писано роман <g/> , йому було 28. Хто читає романи з продовженнями в журналах <g/> ? |
doc#63 | І тому його металеві строфи — morituri <g/> , і він не знає <g/> , чи від громів його поезії залишиться хоч чорний дим над неповторною добою <g/> , і крізь метал проривається гістерика <g/> , і гімни майбутньому обриваються безнадійним закликом до минулого <g/> : </p><p> Верни <g/> ! |
doc#76 | » <g/> , 12 <g/> , 1987. Не вжито слова в літописах <g/> , не вживали його Пушкін <g/> , як і Шевченко <g/> , судячи з словника мови Пушкіна ( <g/> 2 <g/> , 1959 <g/> ) і зі словників мови Шевченка <g/> , як його українських творів ( <g/> 2 <g/> , 1964 <g/> ) <g/> , так і російських ( <g/> 1 <g/> , 1985 <g/> ) <g/> . </p> |
doc#80 | Частина їх <g/> , — власне <g/> , « <g/> портянківський <g/> » цикл <g/> , — можливо <g/> , виросли з досвіду життя автора в Баришівці на початку двадцятих років <g/> , описаного в його « <g/> Болотяній Лукрозі <g/> » <g/> , але згодом не ці проблеми стояли в центрі зацікавлень Домонтовича в усі роки його літературної творчости <g/> . |
doc#25 | Він тільки доповнює її тим <g/> , що <g/> , на його думку <g/> , в цих закінченнях відбулася спершу асиміляція попереднього голосного наступному <g/> , як — додам від себе — в займеннику стара форма єї перейшла в її <g/> , бо е першого складу уподібнилося звукові і наступного складу <g/> . </p> |
doc#43 | Він удав <g/> , ніби в творі його є єдність місця <g/> , єдність часу і включив елементи криміналістичної послідовности в свій твір <g/> , власне в його кінцевих епізодах — крик убиваної жінки серед темної ночі <g/> , знайдення молотка <g/> , що ним нібито вчинено вбивство <g/> , розмови з запідозреною особою <g/> , її виправдування <g/> . |
doc#54 | Слово друг в українській мові значить взагалі більше <g/> , ніж його відповідники в західніх мовах <g/> . |