Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#27 Серед листів Квітчиних ( <g/> як вони репрезентовані в його шеститомовній збірці творів радянського видання <g/> ) тільки листи до Шевченка писані по-українськи <g/> , 4 з загального числа 91. Правда <g/> , маємо від Квітки « <g/> Листи до любезних земляків <g/> » ( <g/> 1839 <g/> ) <g/> , але це літературна стилізація <g/> , а не справжні послання від людини до людини <g/> . </p>
doc#28 Правда <g/> , більшість його поезій закута в чіткі силябо-тонічні розміри і в правильні <g/> , переважно чотирирядкові строфи <g/> ; але нахилу до завершених у своїй пластичній симетрії форм ( <g/> сонет <g/> , октава <g/> , дистихи <g/> ) ми в нього зовсім не помітимо <g/> ; а що ця накинута ним на себе форма віршів заважала йому <g/> , видно з його спроб писати такими типовими для російського символізму « <g/> дольниками <g/> » ( <g/> « <g/> Розлютувався лютий надаремне <g/> » <g/> , « <g/> Ой <g/> , колом сонце догори <g/> » <g/> , « <g/> На побережжі <g/> » <g/> ) і навіть верлібром ( <g/> « <g/> Ще губи кам'яні <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#29 Це — головне <g/> , і воно невідтворне <g/> .
doc#30 <p> Радий <g/> , що Ви правильно вимірили температуру мого псевдо-Новиченка <g/> , хоч воно й не зовсім псевдо <g/> .
doc#31 Але надія на те <g/> , що воно могло повністю зберегтися <g/> , мінімальна <g/> . </p>
doc#33 Його перший роман – з односельчанкою Надією – чисто тваринний <g/> , в ньому нема справжніх людських почувань <g/> , це роман самця й самиці й тільки <g/> .
doc#35 Барокковість його поезії виявляється в іншому <g/> , насамперед в алегоріях <g/> . </p>
doc#36 Щодо Мікель-Анджельо <g/> , то на Ґе <g/> , очевидно <g/> , справила враження потуга й динамічність його фігур <g/> , але Ґе не перейняв ні його техніки <g/> , ні композиційних засобів <g/> , ні кольорової гами ( <g/> як підмітив Дмітрієв <g/> .
doc#37 Під його орудою шрифти пішли на друк газети « <g/> Слово <g/> » <g/> , редактором якої став сам Довгаль <g/> .
doc#38 На під назвою « <g/> Київська романтика <g/> » <g/> , читач побачить <g/> , що характеристика ця починається не з біографії поета ( <g/> про неї ні слова <g/> ) <g/> , не з окреслення його ідеології ( <g/> про це буде далі згадка <g/> , що йому належить місце « <g/> не лише в історії літератури <g/> , а і в історії української політичної думки <g/> !
doc#39 Від його не здригалися ні плечі <g/> , ні стан <g/> , вкутаний в зелений халат з ч е р в о н и м и с м у г а м и п о к р а я х <g/> » <g/> .
doc#40 Характеристична риса кожного слова <g/> , що в ньому певні звуки або звук в'яжуться з певним значенням <g/> .
doc#43 Він удав <g/> , ніби в творі його є єдність місця <g/> , єдність часу і включив елементи криміналістичної послідовности в свій твір <g/> , власне в його кінцевих епізодах — крик убиваної жінки серед темної ночі <g/> , знайдення молотка <g/> , що ним нібито вчинено вбивство <g/> , розмови з запідозреною особою <g/> , її виправдування <g/> .
doc#45 Його прихилили до цього <g/> , з одного боку <g/> , співи в родині ( <g/> добре співав дядько Харитон <g/> , бабуся Параскева та інші — Попов 116 <g/> , 118 <g/> ) <g/> , а з другого <g/> , друковані збірники народних пісень <g/> , з-поміж яких першим <g/> , що справив враження <g/> , був " <g/> Народные южнорусские песни <g/> " А. Метлинского <g/> .
doc#46 Але вже саме те <g/> , що він <g/> , говорячи про рід і расу <g/> , не вронив ні словечка про приналежність своїх предків до козацької старшини <g/> , кидає певне світло на його походження <g/> .
doc#47 Воно — справжній ключ до цілости <g/> , але не в однозначності <g/> , а в усій повноті своєї семантики <g/> .
doc#50 Воно знало <g/> , що те таємне справіку сидить мовчки в річці <g/> ; воно зустрічалося з польовиками і вірило в реальність снів <g/> ; там і тварини ще говорили людською мовою <g/> ; воно знало чари і вміло за речами бачити людську душу <g/> , шанувало звичай і давнину <g/> , воно було єдине і цілісне в своїй одуховленості <g/> , що охоплювала людей і тварин <g/> , природу і вироби людських рук <g/> .
doc#51 Така ж бурхлива <g/> , як історія його життя й діяльности <g/> , була <g/> , здається <g/> , історія його смерти <g/> , — або леґенда про неї <g/> .
doc#52 <p> Воно <g/> , країна за порогами <g/> , буває двох типів і відкривається зорові тоді <g/> , коли перейдено наявні пороги <g/> , і тільки тоді <g/> .
doc#53 Якщо це твердження відповідає дійсності <g/> , то насамперед воно мало б стосуватися перекладу Жуковського <g/> , дарма що зроблений він був не з оригіналу <g/> , а з прозового підрядкового перекладу <g/> , а стилістична настанова його дуже відмінна <g/> . </p>