Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#22 Передсмертне враження шарфюрера Шеве <g/> , коли над ним <g/> , пораненим <g/> , нахиляється партизан — це запах росіянина <g/> .
doc#63 Це робив і Шевченко - і зв'язки Барки з ним незаперечні <g/> .
doc#4 Гармонія людини й гармонія світу розкривалися йому й ним саме в цій єдності й різноманітності <g/> .
doc#15 <p> Отже <g/> , поза назвами-заголовками називні речення в нього не фігурують <g/> , а якби відповідні приклади з'явились <g/> , то <g/> , напевне <g/> , були би вміщені не як окрема категорія <g/> , а між тими неповними по суті виразами <g/> , які перелічені ним вище <g/> . </p>
doc#40 : « <g/> Перед ним <g/> , по коліна у межових бур'янах <g/> , стояв Савка <g/> » ( <g/> Любч <g/> .
doc#86 , хто — не сумніваюся <g/> , в добрій волі й вірі — починає пристосовувати боронену ним літературу до штампів сьогоднішнього дня еміграції <g/> . Еміграція сьогоднішня <g/> , поскільки вона не сховалася в
doc#6 <p> Чи Курилик малював з фотографій ( <g/> звичайно ним самим зроблених <g/> ) чи зі спогаду-уяви ( <g/> виглядає <g/> , що малювання з рисунків-шкіців цілої картини було менш типове для нього <g/> ) <g/> , він ніколи не відмовляється від речевости світу <g/> , хоч він звичайно не зупиняється там <g/> , де кінчається речевість <g/> , а прагне піти глибше <g/> , поза видиме й доторкальне <g/> .
doc#64 Ці риси є на сторінках Любченкових записів — і вони є подвійно <g/> : бо так пише Любченко про людей <g/> , ним бачених <g/> , і так пише він про самого себе <g/> .
doc#37 <p> Характеристично <g/> , що з тих <g/> , кому запропоновано членство в МУРІ <g/> , відмовився тільки один — Леонид Мосендз <g/> , і то <g/> , можливо <g/> , тому що жив він поза Німеччиною і особистий контакт засновників МУРу з ним був неможливий <g/> .
doc#81 Ми зустрічалися з ним у Лубнях <g/> , куди ми і він приїздили літом до кузини Ольги на відпочинок <g/> .
doc#24 <p> А найголовніше <g/> : сюжетний кістяк історії про жінку <g/> , що втратила нареченого <g/> , а потім <g/> , за рік <g/> , закохалася в іншому і в випадкову і наглу весняну грозу злилася з ним устами на старому цвинтарі — і потім разом з новим коханим <g/> , весела і промокла <g/> , зайшла сушитись до хати автора — це ж теж не тільки складне плетиво філософських символів <g/> , а і зворушлива в своїй навіть наївності людська <g/> , просто людська новелька <g/> .
doc#72 Між цими двома кореспонденціями <g/> , 4 жовтня 1937 р. <g/> , в “ <g/> Правді <g/> " був опублікований допис <g/> , спрямований проти Інституту мовознавства <g/> , приводом до якого став саме “ <g/> Російсько-український словник <g/> ” 1937 р. Цей допис з'явився з підписом Н. Кошевой <g/> , правдоподібно псевдонім ( <g/> і невідомо <g/> , чи під ним не ховалися ті самі Лільченко й Вадімов <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Для Толі приналежність до України і праця на її користь були життьовим кредо і аксіомою <g/> , можливо <g/> , що <g/> , даруючи українські книжки <g/> , він перевіряв <g/> , чи його наречена була готова йти з ним одним шляхом <g/> .
doc#0 Це з ним тоді перекинувся кількома фразами дядя Вася <g/> .
doc#81 Він відмовив Семенову всякої допомоги і припинив усякі з ним стосунки <g/> .
doc#60 Але не менше цікавого можна знайти і поза ним <g/> .
doc#81 За який час мені моє мешкання в Гіганті ( <g/> куди я ніколи не переїздив <g/> ) перестало подобатися <g/> , і я вирішив обмінатися ним з Черепаховим <g/> .
doc#81 Ніхто з студентів не мав з ним особистих контактів <g/> .
doc#34 І що ж тут дивного <g/> , коли порядкує в цьому світі диявол <g/> , диявол <g/> , що заявляє « <g/> Не той важний <g/> , хто сотворив небо <g/> , а той <g/> , хто ним порядкує <g/> !
doc#24 недокуреної цигарки в землю щойно викопаної могили <g/> , і те <g/> , що навіть уявні співрозмовники « <g/> Лялькового дійства <g/> , або повстання крови <g/> » повертаються з такої частої в побуті двадцятих років доповіді на тему « <g/> Наша дійсність і проблема статі <g/> » — і ще багато <g/> , багато тих рисочок не дають творові стати висушеною алегорією або абстрактною деклямацією <g/> , наближають його до землі <g/> , не приземляючи і не принижуючи <g/> , доводять <g/> , що твір склався не добором умовних ситуацій і персонажів до наперед вигаданих схем і тверджень <g/> , а глибоким і впертим вмислюванням у плин життя і намаганням не поза ним <g/> , а таки в самому ньому викрити <g/> , виявити внутрішню суть <g/> , органічний зміст <g/> . </p>