Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#19 Воно і вабить його і відштовхує <g/> .
doc#19 Воно несло зерна розкладу в собі <g/> , воно не могло не загинути <g/> .
doc#22 Воно гостро змагалося <g/> .
doc#22 Воно означає бажання знищити вищого <g/> , але теж — бажання зайняти його місце і водночас страх перед цим <g/> .
doc#25 Воно було типовою ознакою і відмінною рисою саме українського народництва в протилежність <g/> , приміром <g/> , російському народництву <g/> , і тут Михальчук теж виступає як син своєї доби <g/> .
doc#26 Воно й тоді було неприступне ні ціною <g/> , ні малим накладом <g/> , а сьогодні вже стало бібліографічною рідкістю <g/> , чи не рідкіснішим від Острозької Біблії <g/> .
doc#27 Воно давалося йому розмірно легко при його нехоті до плебейськости і нахилі до аристократизму <g/> .
doc#27 Найкраще ця концепція відома з поезій <g/> , пізньої дати <g/> , що ввійшли до збірки « <g/> Дзвін <g/> » ( <g/> готова до друку не пізніше 1891 <g/> , видана 1893 <g/> ) <g/> : </p><p> Отечество ж собі ґрунтуймо в ріднім слові <g/> : </p> <p> Воно <g/> , одно воно від пагуби втече <g/> , </p><p> Піддержить націю на предківській основі <g/> , — </p><p> Хитатимуть її політики вотще <g/> ; </p><p> Переживе вона дурне вбивання мови <g/> , </p><p> Народам і вікам всю правду прорече <g/> . </p>
doc#28 Воно таке коротке ( <g/> « <g/> шістдесят земних коротких літ <g/> » <g/> !
doc#30 Воно завтра <g/> ) <g/> . </p>
doc#30 Воно добре і так і так <g/> .
doc#31 Воно означає переключення на великоміський жарґон <g/> .
doc#33 Воно потьмарніло в його спогадах <g/> , як блідне ліхтар у проміннях дня <g/> , але тяжило над ним <g/> , як докір <g/> , як тривога <g/> » <g/> .
doc#33 Воно урбаністичне і протинародницьке самим підходом <g/> , творчою методою автора <g/> .
doc#33 Воно не боялося правди і не боялося страху <g/> .
doc#36 Воно правда <g/> , Святий Дух осяює тих <g/> , кого забажає <g/> , але культурне підсоння і набута вправність також мають значення <g/> . </p>
doc#37 Воно мало власне обличчя і літературно і в друкарському сенсі <g/> , хоч воно не мало свого Гніздовського <g/> , як мала « <g/> Арка <g/> » <g/> .
doc#38 Воно ширило загальний свій принцип не тільки на « <g/> іграшковість <g/> » віршованих жартів і напруженість віршами відтворених кахів <g/> , а й на орнамент церковної різьби <g/> , на пишноту козацького одягу <g/> , на кричущу безсистемність мови <g/> .
doc#40 Воно змінене для того <g/> , щоб припасувати слово до речення <g/> , себто з причин синтаксичних <g/> .
doc#40 Воно диктується <g/> , насамперед <g/> , граматичними властивостями слова <g/> , з яким даний іменник заходить у зв'язок <g/> .