Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#5 було б тепер 56 років <g/> , коли писано роман <g/> , йому було 28. Хто читає романи з продовженнями в
doc#5 . Він чує « <g/> Юрчик <g/> » <g/> , він каже « <g/> Марта <g/> » <g/> , і більше йому нічого не треба <g/> . Він починає відчувати
doc#5 ніхто не заперечував Славенкові <g/> : бо автор дав йому змогу безперешкодно заперечити самого себе <g/> .
doc#5 первісної філософії <g/> . Епізод кохання здається йому тепер тільки прикрим гаянням часу <g/> , порожньою
doc#5 не цікавить Юрія Олександровича <g/> . Матеріялізм йому смішний <g/> : « <g/> Матеріялістична наука <g/> ! Це сміливо
doc#6 вирішальний мистецький успіх прийшов <g/> , коли йому було 33 роки — перша виставка в Торонто <g/> , а його “
doc#6 несповна сімнадцять років <g/> , — він помер <g/> , коли йому було п'ятдесят <g/> . </p><p> Малим свідченням про
doc#6 всього <g/> , що він бачив навколо себе <g/> . Коли йому траплялася вільна між працею хвилина <g/> , він не
doc#6 ” <g/> ) <g/> , видання його автобіографії <g/> , напевно <g/> , дали йому інші можливості піднести рівень життя й
doc#6 теж мав своєрідний характер <g/> . Не бракувало йому добрих рецензій <g/> . Твори його купували не тільки
doc#6 цих творів у тих сумних обставинах принесло йому “ <g/> тимчасове щастя <g/> ” <g/> , — він насолоджувався цим
doc#6 , одна — землі <g/> . У Курилика <g/> , якщо небо спокійне <g/> , йому приділено мало місця ( <g/> хоч є разючі вийнятки в
doc#6 ідилією і навіть його успіх у глядача не приніс йому цілковитого задоволення <g/> . У його
doc#6 на ринок свій новий виріб <g/> , фабрикант дає йому назву <g/> , що має інтригувати <g/> , приваблювати <g/> ,
doc#6 бо він побачив арелігійну настанову твору ( <g/> так йому здавалося <g/> ) <g/> , а далі дізнався про поетів
doc#6 , а тому <g/> , що таке піднесення його не цікавило <g/> . Йому цілком вистачало досягненого ним суспільного
doc#6 році свого життя він таки узявся за цю техніку <g/> . Йому належить фресковий розпис каплиці св <g/> . Томаса
doc#6 або такою він сам хотів її бачити <g/> . Світ йому ввижався жорстоким і приреченим <g/> , і це штовхало
doc#6 він <g/> , мабуть <g/> , не знав <g/> , і як Босх <g/> , Ґоя і Ороско <g/> , які йому безмежно імпонували <g/> . </p><p> Він глибоко коренився в
doc#6 , ніколи не цілком <g/> ) <g/> , — обидва загрожували йому тим <g/> , що він називав “ <g/> деперсоналізацією <g/> ” <g/> .