Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#41 Він лишається тільки скептиком <g/> , і його твір все таки хоче триматися в рамках анекдоти <g/> .
doc#17 Тому його тема – це одна з підтем ширшої теми розкладу й загибелі хугора <g/> . </p>
doc#51 Шевченко заклав перші загально-національні основи української літературної мови своєю геніяльною інтуїцією і своїм потужним впливом <g/> , зумовленим величиною його генія <g/> .
doc#72 За 1926-1932 роки Інститут української мови і його наступник видав понад 27 термінологічних словників ( <g/> Gregorovich [ <g/> 10 і далі <g/> ] нараховує 27 <g/> , але цей список неповний <g/> .
doc#36 У його поезії зазвучали сильні політичні й революційні ноти <g/> .
doc#7 У другому випадку спогад і веселість були б об'єктами при дієслові підняв <g/> , що <g/> , бувши перехідним <g/> , кричуще вимагає після себе знахідного відмінка <g/> , а тим часом його начебто немає <g/> .
doc#9 <p> З цього погляду вживання його в прикладі <g/> : « <g/> От воно і трапилось <g/> : ескадрони грають <g/> » ( <g/> К. Герасименко <g/> ) при оповідному тоні викладу не можна ще зв'язувати з галицькими мовними впливами <g/> , але можна вже запідозрити їх в такому прикладі <g/> , як « <g/> Я не можу не плакать <g/> , бо воно плачеться проти моєї волі <g/> » ( <g/> І. Сен- ченко <g/> ) <g/> , бо тут нема стилістичної настанови на оповідь <g/> . </p>
doc#56 Несподівано найбільший з російських еміґраційних письменників вирішує потрібним і своєчасним довести до загального відома <g/> , що його дід був українець <g/> .
doc#3 Головні синтаксичні риси українського числівника <g/> , що проявляються в його розвитку <g/> , — 1 <g/> ) використання числівника в його становленні категорії числа не тільки як семантичної категорії <g/> , але і на послугах синтакси за- лежности і 2 <g/> ) використання узгодження і керування не як взаємо виключних <g/> , а як рівнолеглих і взаємодоповнюючих ( <g/> п'ять осіб — керування <g/> , п'ятьма особами — в тій самій парадигмі — узгодження <g/> ) <g/> . </p>
doc#62 <p> Є в листах влучні характеристики політичних течій і проявів у Росії <g/> : </p><p> характеристики Герценового " <g/> Колокола <g/> " ( <g/> яким захоплювався Шевченко <g/> ) <g/> , його суперечностей <g/> , його обмеженостей <g/> , а головне - нездатности Росії сприйняти позитивне в цьому виданні і схильність обмежитися на викривальних матеріялах при неспроможності схопити ідейну програму ( <g/> 1889 <g/> ) <g/> .
doc#59 <p> Але ця асоціяція не виявляється безпосередньо <g/> : автор не порівнює свій персонаж з його чотириногим прототипом <g/> , як це робиться звичайно <g/> , а вводить свиню як мотив його сну ( <g/> ніби знає автор його сни і ніби важать ті сни для читача <g/> !
doc#71 Центральною ідеєю класицизму була єрархія чи диференціація стилів <g/> , або радше жанрів <g/> ; мова ним трактувалася лише як засіб <g/> .
doc#6 <p> Один очевидець появи мистця на вернісажі його першої виставки ( <g/> I960 <g/> ) схарактеризував його словами <g/> : “ <g/> Він виглядав так <g/> , наче він був не в своїй країні <g/> , не в своєму столітті <g/> , не в своїй ситуації <g/> ” <g/> .
doc#81 Ішов поговір <g/> , що це був єдиний район міста <g/> , де не запанували Штепи <g/> ; казали <g/> , що в міру його можливостей — дуже обмежених у тих обставинах — він дає там підтримку харчами чи якось інакше — українській інтеліµенції <g/> .
doc#81 На його щастя <g/> , це була спокійна дільниця фронту <g/> .
doc#45 <p> ( <g/> " <g/> Товаришці на спомин <g/> " <g/> ) </p><p> Комплекс почуттів і роздумів <g/> , що його влучно висловила Леся Українка <g/> , не був чужим і Потебні <g/> .
doc#21 Цьому поглядові він лишився вірним усе своє життя <g/> , і тут початок його конфлікту з американським сучасним малярством <g/> , про який мова буде далі <g/> . </p>
doc#17 Сірість <g/> , стушкованість Малахія <g/> , що відповідають його психологічному складові <g/> , не відповідають його композиційній ролі в п'єсі <g/> .
doc#81 До нього належить і його визначає той простий факт <g/> , що друга парта — ніколи не перша <g/> , а хто хоче бути на першій <g/> , мусить там сідати <g/> .
doc#40 Але той факт <g/> , що в цих випадках прикметник завжди стоїть після займенника <g/> , показує <g/> , що прикметник тут великою мірою субстантивізований <g/> , а займенник перед ним своїм значенням становить тільки другорядний показник неозначеносте </p><p> У західноукраїнських говірках при щось взагалі не буває узгодження <g/> , бо прикметник ставиться в залежному від займенника родовому відмінку <g/> , напр <g/> .