Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Це було його місто <g/> .
doc#0 Це був його порятунок <g/> .
doc#0 <p> Н. восени 1941 вибився з обложеного міста до плантацій цукрових буряків у районі тракторного заводу <g/> , звідки він повернувся додому з тими буряками до міста — замороженими <g/> , засніженими <g/> , підгнилими <g/> , але вони втримали його кілька днів <g/> .
doc#0 <p> Уже напровесні 1942 року <g/> , коли в місті остаточно вичерпалося все їстівне <g/> , а нового врожаю ще не було <g/> , Н. із санчатами вирушив пішки <g/> , у хурделицю <g/> , аж під Богодухів засніженими рівнинами <g/> , шоб виміняти вишивки роботи його сестри на щось поживне <g/> , і тріюмфально привіз до Харкова аж цілу конячу ногу <g/> .
doc#0 І Харків був не місто <g/> , не Харків навіть <g/> , а якийсь покруч <g/> , Шаркоф звали його німці <g/> , хоч і німецьким місто це не було <g/> . </p>
doc#0 <p> Але війна була вже на підступах <g/> , чорні патьоки її спливали скрізь <g/> , як тендерне спорошковане вугілля на обличчі Н. <g/> , як воно виглядало на в'їзді — нарешті — до загидженого війною львівського австро-угорського вокзалу <g/> .
doc#0 <p> Тут на арену життєпису Н. виступає адвокат <g/> , або <g/> , як називали в старій Галичині <g/> , меценас Голубовський ( <g/> назвімо його так <g/> ) <g/> .
doc#0 Це з ним тоді перекинувся кількома фразами дядя Вася <g/> .
doc#0 Його ґетри <g/> , його бриджі <g/> , саме добротне <g/> , німецьке <g/> , а може <g/> , колись англійське <g/> , вбрання цегляного кольору явно не були « <g/> визволені <g/> » на схід від Сяну <g/> .
doc#0 Його ґетри <g/> , його бриджі <g/> , саме добротне <g/> , німецьке <g/> , а може <g/> , колись англійське <g/> , вбрання цегляного кольору явно не були « <g/> визволені <g/> » на схід від Сяну <g/> .
doc#0 Його звали Hohenlohe- Schillingfürst <g/> .
doc#0 Селяни перехрестили його в Голі-Ноги-Шилом-Хвіст <g/> .
doc#0 Голубовський не ходив з голими ногами <g/> , але кожна зустріч із ним нагадувала влучну селянську пашпортизацію <g/> .
doc#0 З гайль Гітлер або без того <g/> , те <g/> , то комітет робив <g/> , скидалося радше на іронічний <g/> , глумливо болючий саботаж <g/> , хоч саботажем воно не було <g/> .
doc#0 Була не його провина <g/> , що зникав той <g/> , для кого картки готувалися <g/> .
doc#0 Доля його була сумна <g/> .
doc#0 Там його спіткала вістка про смерть сина в Санкт-Пельтені від альянтської бомби <g/> .
doc#0 Дарунок і його мандри по-своєму символізували єдність України в та- рапатах тих гірких і небезпечних років <g/> .
doc#0 <p> Чи соціялістична РОДІНА подарувала Паше-Озерському <g/> , незважаючи на його словесний патріотизм <g/> , колябрацію з ФАШИСТАМИ <g/> , не знаю <g/> . </p>
doc#0 <p> Мірчук не був великим ученим <g/> , але він геніяльно вмів маневрувати між берлінськими партійними й колопартійними урядовцями <g/> , знав у цих бюрократичних фортецях усі ходи й виходи <g/> , досконало уявляв <g/> , як <g/> , коли <g/> , де і з ким треба перемовитися ( <g/> німецький патріотизм не перешкоджав йому бути й справжнім українським патріотом <g/> ) <g/> , ставало в нагоді й те <g/> , що дружина його була німкеня <g/> , а дочка була німецькою фройляйн без догани <g/> .