Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 ) годі з певністю визначити <g/> , чи либонь — вставне слово <g/> , бо хоч воно й показує невпевненість мовця <g/> , як це властиво вставним словам <g/> , але водночас <g/> , мабуть <g/> , прилягає до слова шляхтичем <g/> , а прилягати до одного члена речення властиво не вставним словам <g/> , а таки прислівникам <g/> . </p>
doc#40 <p> Б. Ужито дієслова без показника -ся <g/> , але могло б бути вжите дієслово з ним <g/> : « <g/> Регіт вибухнув і гучно покотив з амфітеатру по коридору <g/> » ( <g/> Смол <g/> .
doc#28 Тумани підіймаються <g/> , « <g/> мов душі давно померлі <g/> » <g/> , вітер « <g/> сіяв жах <g/> » і « <g/> на чорнім коні Леонору Без упину мчав у степах <g/> » ( <g/> « <g/> Він тікав <g/> » <g/> ) <g/> , ростуть « <g/> криваві квіти на чорних кручах <g/> » ( <g/> « <g/> Гризи залізо <g/> » <g/> ) <g/> , сонце – « <g/> огненноокий німий чаклун <g/> » ( <g/> « <g/> Нехай архангел <g/> » <g/> ) <g/> , воно – сліпе <g/> , а « <g/> снігові градини <g/> » – глухі ( <g/> « <g/> Заклинаю вітер <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#87 Це покоління виросло в політгодинах <g/> , комсомольських зборах <g/> , в засвоєнні захисного способу говорити й поводитися <g/> , воно виросло без дискусій <g/> , його філософія обмежувалася на гаслах партії <g/> , а його авторитетами могли бути тільки Маркс — Енгельс— Ленін — Сталін <g/> , бо ні до кого іншого воно не мало доступу <g/> . </p>
doc#87 Попри все СРСР здається йому його країною <g/> .
doc#19 Суд йому не страшний <g/> .
doc#28 А на змагання <g/> , страждання й боротьбу людства поет дивиться тепер згори вниз <g/> , як на щось безконечно чуже й далеке йому <g/> : </p><p><g/> …
doc#40 Щождо наростка -лив ( <g/> ий <g/> ) <g/> , то треба зауважити <g/> , що ним прикметники творяться частіше не безпосередньо від дієслів <g/> , а від віддієслівних іменників <g/> , напр <g/> .
doc#9 Правда <g/> , Б. Грінченко <g/> , широко використовуючи західноукраїнські матеріяли <g/> , все-таки прагнув надати редагованому ним словникові переважно центрально- і східноукраїнського характеру <g/> , і через це <g/> , коли мав указівки на вживання слова поза західноукраїнськими територіями <g/> , то охоче це зазначав <g/> .
doc#87 О <g/> , він знає біографію міста <g/> : « <g/> Чудово <g/> : смердюче <g/> , промислове місто велике <g/> , але не величне — забуло слобожанське народження <g/> , забуло слобожанські полки <g/> , не утворило американської казки <g/> : не йшли будинки в хмари — чудово <g/> , воно ховає сьогодні в своїх завулках криваві леґенди на сотні віків <g/> » <g/> .
doc#40 Його історичні причини і умови теж тепер не існують <g/> , але це чергування більш-менш пов'язане в системі сучасної мови з певними морфологічними категоріями <g/> , і тому воно має активніший характер <g/> .
doc#40 Усі вони можуть мати « <g/> фіктивний <g/> » підмет — займенник воно <g/> , напр <g/> .
doc#16 Бо теперішня криза вісниківства <g/> , криза <g/> , з якої йому ( <g/> не окремим колись речникам його <g/> !
doc#69 Але кожне наше слово <g/> , до когось сказане <g/> , тим більше до численних слухачів чи читачів не просто бринить у повітрі й розпливається в повітрі <g/> , воно передається іншим <g/> , воно нечутно лунає далі <g/> , і луна ця може тривати віками <g/> .
doc#72 Мова там просто є <g/> , так як є повітря <g/> , що ним дихають <g/> .
doc#81 Його « <g/> лякання <g/> » й «µекання <g/> » в чужих словах здавалися мені неприродними <g/> .
doc#53 Але з ним ( <g/> 7 <g/> , 60 <g/> ) <g/> ; з нею ( <g/> 7 <g/> , 61 <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 У новітній літературі роблено спроби відродити таке вживання дієприслівника <g/> , але вони не прищепилися <g/> : « <g/> Його ( <g/> творчого пориву <g/> ) джерело невичерпне <g/> , цілим світом воно бувши <g/> » ( <g/> Підм <g/> .
doc#27 Про популярні видання <g/> , включно з « <g/> Граматкою <g/> » в кінці п'ятдесятих і на початку шістдесятих років <g/> , коли здавалося <g/> , що українському слову відкриваються нові <g/> , широкі обрії <g/> , коли вірилося — хай трохи наївно <g/> , але так думало тоді багато людей <g/> , включно з Шевченком <g/> , — що такі видання покажугь « <g/> народові <g/> , що він таке <g/> , звідки узявся і як йому подобає на світі жити <g/> » <g/> .
doc#30 Це все пишеться на есотеричному рівні і тільки на ньому <g/> ) <g/> .