This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | кажучи <g/> , фельдфебелем <g/> . Ліричні тонкощі були | йому | далекі <g/> . З чужих мов він і німецьку майже не знав <g/> , |
doc#0 | друкарка <g/> , назвім її Діна <g/> , прізвище забулося <g/> , і | воно | <g/> , може <g/> , й краше <g/> . З породи пробивних совбаришень |
doc#0 | юшки до приборкування гострухи Діни <g/> . Але все | йому | можна подарувати <g/> , бо за тим бив кастальський |
doc#0 | й чужому — він зберіг себе і себесвоє <g/> , хоч | воно | було повне гіркоти і звад <g/> , і розбрату <g/> . Своїх і |
doc#0 | розпачливо болюче <g/> , але практичного значення | воно | <g/> , либонь <g/> , не мало <g/> : все йшло шкереберть <g/> , Берлін |
doc#0 | так росіяни <g/> ! <g/> ) минуло 115 років <g/> , а від смерти 75. | Його | — їх ми не забули — « <g/> Пригоди молодецького |
doc#0 | у своїх повчаннях Сковорода <g/> , і після того | воно | було вписаністю в поведінку <g/> . Зовсім недавно <g/> , в |
doc#0 | , в нашому столітті <g/> , як кодекс поведінки | воно | виявилося <g/> , наприклад <g/> , у Гашка <g/> . Правда <g/> , Швейк |
doc#0 | би про тут оповіджене Швейк <g/> , не знаємо <g/> . Але якби | йому | довелося зустрітися з громадянином Галицьким |
doc#1 | . </p><p> А я глянув <g/> , подивився — </p><p> Та аж похилився <g/> … </p><p> Кому | воно | пиво носить <g/> ? </p><p> Чому босе ходить <g/> ? <g/> . <g/> . </p><p> Боже сильний <g/> ! |
doc#1 | пісень ( <g/> у межах самого цього стилю <g/> ) <g/> , хоча | воно | й незначне <g/> . </p><p> Далі в чотиривірші порівняння <g/> , |
doc#1 | свою товаришку Музу покинути цей світ разом з | ним | <g/> : </p><p><g/> … Ходімо спать <g/> , </p><p> Ходімо в хату спочивать <g/> … </p> |
doc#1 | . </p><p> Поет уже не говорить про помсту <g/> , і хочеться | йому | не так помсти для « <g/> царів <g/> » <g/> , як просто не дати їм |
doc#1 | чинити зло <g/> , ув'язнивши <g/> . Та навіть і це здається | йому | занадто жорстоким <g/> . У версії від 27 травня він |
doc#1 | Чалого від 4 січня 1861 р. Т. Шевченко ділився з | ним | своїми подальшими плянами <g/> : « <g/> Думка єсть за " |
doc#1 | посилання процитовані <g/> , тож зупинятись па | ньому | немає потреби <g/> . </p><p> Концепція другого гріха не менш |
doc#1 | життя <g/> , неповного користання з усіх благ <g/> , які | воно | нам дає <g/> . Це гріх целібату <g/> , що його поет називає — |
doc#1 | одного — зла <g/> . Ніщо не було таким далеким і чужим | йому | <g/> , як аскетизм <g/> . Вічно мріючи про сімейне щастя <g/> , |
doc#1 | свари <g/> » <g/> , написаний 26 листопада 1860 р. В | ньому | Т. Шевченко заперечує минуле України <g/> . Тепер |
doc#1 | Т. Шевченко заперечує минуле України <g/> . Тепер | йому | здається <g/> , що повстання і війни давньої України |