Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Розв'язування світових проблем мало залежало від Н. <g/> , але йому здалося <g/> , що <g/> , скільки можливо <g/> , треба було зважити на тривожні сигнали <g/> .
doc#0 <p> Рішення Н. — де бути у війні та як не бути — може <g/> , не було б таке виразне <g/> , як воно стало 1941 року <g/> , якби іншою була хронологія його народження <g/> .
doc#0 Гість роззирнувся <g/> , помітив — так потім з'ясувалося <g/> , — на полицях кімнати многотомник « <g/> Історії України <g/> » Грушевського <g/> , назвав своє прізвище <g/> : Галицький <g/> , блимнув своєю посвідкою і запросив піти з ним на розмову — чи дружню <g/> ?
doc#0 Н. запитав <g/> , чи треба лишити записку громадянці Н. <g/> , і йому сказано <g/> , що робити цього не слід <g/> .
doc#0 Н. запитав <g/> , чи треба лишити записку громадянці Н. <g/> , і йому сказано <g/> , що робити цього не слід <g/> .
doc#0 Знатиме Муся <g/> , то знатиме й Галинький <g/> , і ті <g/> , більші <g/> , що стояли за ним <g/> . </p>
doc#0 Одну послав йому Бог аж того дня 17 вересня <g/> : Грушевський на книжковій полиці <g/> .
doc#0 ) А може бути й те <g/> , що самого Галицького розстріляно <g/> , нехай буде йому світла пам'ять <g/> . </p>
doc#0 <p> Йому був властивий <g/> , як перед тим у репліці про німецькі бомби <g/> , оптимізм <g/> .
doc#0 <p> Але війна була вже на підступах <g/> , чорні патьоки її спливали скрізь <g/> , як тендерне спорошковане вугілля на обличчі Н. <g/> , як воно виглядало на в'їзді — нарешті — до загидженого війною львівського австро-угорського вокзалу <g/> .
doc#0 Це з ним тоді перекинувся кількома фразами дядя Вася <g/> .
doc#0 Саме про Н. </p><p> Поза всяким сумнівом <g/> , Голубовський був українським патріотом <g/> , але це не стало йому на заваді прийняти німецьку державну приналежність ( <g/> Reichsdeutsche <g/> ) <g/> .
doc#0 Його ґетри <g/> , його бриджі <g/> , саме добротне <g/> , німецьке <g/> , а може <g/> , колись англійське <g/> , вбрання цегляного кольору явно не були « <g/> визволені <g/> » на схід від Сяну <g/> .
doc#0 Його звали Hohenlohe- Schillingfürst <g/> .
doc#0 Голубовський не ходив з голими ногами <g/> , але кожна зустріч із ним нагадувала влучну селянську пашпортизацію <g/> .
doc#0 З гайль Гітлер або без того <g/> , те <g/> , то комітет робив <g/> , скидалося радше на іронічний <g/> , глумливо болючий саботаж <g/> , хоч саботажем воно не було <g/> .
doc#0 Коли вона дізналася <g/> , що Н. вирушає на Захід <g/> , до Лемківщини й далі <g/> , вона подарувала йому на дорогу валізку <g/> .
doc#0 <p> Мірчук не був великим ученим <g/> , але він геніяльно вмів маневрувати між берлінськими партійними й колопартійними урядовцями <g/> , знав у цих бюрократичних фортецях усі ходи й виходи <g/> , досконало уявляв <g/> , як <g/> , коли <g/> , де і з ким треба перемовитися ( <g/> німецький патріотизм не перешкоджав йому бути й справжнім українським патріотом <g/> ) <g/> , ставало в нагоді й те <g/> , що дружина його була німкеня <g/> , а дочка була німецькою фройляйн без догани <g/> .
doc#0 Цього можна було сподіватися <g/> , і воно тоді сталося <g/> , і на це Н. тоді відповів утечею й своєю правдою <g/> . </p>
doc#0 <p> Коли берлінське небо стало занадто розжареним і працювати під ним стало неможливо <g/> , керівні органи німецької пропаганди вивезли редакцію « <g/> Дозвілля <g/> » ( <g/> як і газети « <g/> Земля <g/> » <g/> , видаваної для українських сільськогосподарських робітників <g/> ) до Пляуену <g/> , де зорганізували й друкарню з українськими шрифтами <g/> . </p>