Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#102 дуже грамотний <g/> . Одним словом <g/> , він опинився в першій групі <g/> . </p><p> Але я пригадую його зоровий образ <g/> . Він приїхав явно з села <g/> . І в такій сільській вишиваній сорочці
doc#102 Але що він почав писати так як треба <g/> , так як вимагається <g/> , то це його й загубило як письменника <g/> .
doc#102 Це йому забезпечило всякі премії <g/> , всякі нагороди <g/> , все <g/> , що хочете <g/> , але загубило як письменника <g/> .
doc#103 12 квітня о 9 годині ранку в Нью-Йорку на 94-му році життя автор цього сумно-іронічного зізнання <g/> , відомий у світі мовознавець і літературознавець ( <g/> остання найповніша бібліографія його праць охоплює 872 назви <g/> ) <g/> , лауреат Національної Шевченківської премії <g/> , академік Національної академії наук України <g/> , почесний президент Української Вільної Академії наук у США <g/> , професор Юрій ШЕВЕЛЬОВ відійшов у вічність <g/> .
doc#103 Ряд його заслуг <g/> , титулів <g/> , звань можна продовжувати й продовжувати <g/> .
doc#103 Тому що його Ім'я є величиною самодостатньою і в суто українському <g/> , і в світовому інтелектуальному контексті <g/> , його Ім'я є знаковим для української культури <g/> . </p>
doc#103 Тому що його Ім'я є величиною самодостатньою і в суто українському <g/> , і в світовому інтелектуальному контексті <g/> , його Ім'я є знаковим для української культури <g/> . </p>
doc#103 його Ім'я є знаковим для української культури <g/> . </p><p> Він не любив давати інтерв'ю — усі його розмови « <g/> для преси <g/> » можна перелічити по пальцях <g/> , напевне <g/> , однієї руки <g/> .
doc#103 Він взагалі ставився до людей <g/> , що оточували його <g/> , дуже вибагливо <g/> , до світу <g/> , в якому жив <g/> , — надто скептично <g/> . </p>
doc#103 Коли його послали на роботу в районну газету <g/> , десь на Полтавщину <g/> , то <g/> , напевне <g/> , з нудьги <g/> , він там почав писати вірші й надсилати мені <g/> .
doc#103 Через певних осіб <g/> , котрі йшли на його виступ <g/> , я дав знати про своє існування в Америці <g/> .
doc#103 Нібито коли в роки війни він потрапив до харківської в'язниці <g/> , то передав мені лист <g/> , у якому просив посприяти його визволенню <g/> , а я міг <g/> , та не захотів <g/> .
doc#103 Я навіть не починав його писати <g/> .