Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 , що я був найнадійніший серед тих учнів <g/> , що йому послала доля <g/> . У розмові з Генриком Бірнбавмом
doc#84 співають арії <g/> : </p><p> Тихе сяйво сонце з неба шле <g/> , </p> <p> Йому нарешті жінка ти будеш вже <g/> . </p><p> Це все і багато
doc#45 " <g/> Потебня й лапки <g/> " ( <g/> 1925 <g/> ) <g/> . Петров відповів йому в " <g/> До питання про Потебню й Льотце <g/> " ( <g/> 1926 <g/> ) <g/> .
doc#0 був українським патріотом <g/> , але це не стало йому на заваді прийняти німецьку державну
doc#81 або байдуже до цього <g/> , то це знов тільки тому <g/> , що йому не відслонили темряви з-перед очей <g/> . Що Україна
doc#16 ? Виходить <g/> , він їх прочитав <g/> ? І це не перешкодило йому лишитися Донцовим <g/> , фанатиком українства <g/> ? Так
doc#40 тільки зв'язує підрядне речення з головним ( <g/> де йому відповідає відповідник з того <g/> ) <g/> , а і виконує в
doc#81 був прикрасою всіх українських залізниць і що йому судилося перестояти неушкодженим <g/> ,
doc#30 я Вам про Український Народний Союз12 <g/> , хай йому царство земне й небесне <g/> . </p><p> Повертаючися до
doc#92 на рік <g/> , замість обіцяних 3500. З властивою йому делікатністю російського інтелігента старої
doc#0 юшки до приборкування гострухи Діни <g/> . Але все йому можна подарувати <g/> , бо за тим бив кастальський
doc#59 на низьких і слабих <g/> ; і поет патетично віщував йому неминуче знищення від руки трудящих « <g/> ста сот
doc#72 текст “ <g/> Українського правопису <g/> ” <g/> , надавши йому обов'язковости <g/> . Після того <g/> , як правопис був
doc#80 Миколи Зерова <g/> . Він одружився з нею <g/> , коли йому вже адже їм ішлося про викриття « <g/> клясового
doc#19 народніх говірок <g/> , які він добре знав <g/> . Це давало йому змогу створювати дуже яскраві місця <g/> , як от
doc#27 , і в неї він вірив безоглядно <g/> . Уже 1844 року йому здавалося <g/> , що він не тільки бачить ту споруду
doc#70 й малого масштабу <g/> . Природно <g/> , чого цей журнал і йому подібні не терпіли <g/> , були талановиті люди <g/> , люди
doc#35 Москва ставиться з побоюванням і недовір'ям <g/> ; йому давали похвальні грамоти за заслуги й за
doc#81 маскою <g/> , і розмови виразно його стомлювали <g/> . Йому лишалося жити ще яких півтора року <g/> , але подув
doc#25 розвиненого громадянина <g/> … Притамананий йому такт <g/> , джентлменство в ставленні до противника