Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 Так у Парижі на майдані перед центром Жоржа Помпіду з його мистецькими скарбами розважають публіку веселі жонглери <g/> , акробати <g/> , кльовни <g/> , пожирачі вогню <g/> ; і <g/> , може <g/> , якийсь аматор культури <g/> , виходячи від споглядання Боннарів і Малевичів <g/> , стомлений і виснажений надміром мистецтва <g/> , спиниться коло одного з вуличних розважальників і з посмішкою кине прихильний погляд <g/> .
doc#72 Воно охоплює набагато ширше коло проблем <g/> , а насамперед проблему вживання мови як засобу писемного й усного спілкування <g/> : хто її вживає <g/> , в якій функції і які є юридичні <g/> , політичні та суспільні можливості чи обмеження того вжитку <g/> .
doc#63 <p> Рух був такий органічний <g/> , що навіть боротьба з ним методами політичного доносу й фізичного знищення не перешкодила його об'єктивній перемозі <g/> . </p>
doc#10 <p> 1. </p><p> ВСЕВОЛОД ГАНЦОВ </p><p> 1.ГАНЦОВ І АКАДЕМІЧНИЙ СЛОВНИК </p><p> Одним з монументальних пам'ятників українського культурного відродження 20-их років був у царині мовознавства так званий Академічний словник <g/> , що його повного назвою було Російсько-український словник Української Академії Наук <g/> .
doc#78 Хоч найближчою для Павловського особисто була саме мова чернігівського типу з чергуванням о з у або з и <g/> , як він це часом ненавмисне прозраджує <g/> , особливо в тих словах <g/> , етимологія яких йому була неясна ( <g/> далыбу 32 <g/> , магайбу 44 <g/> , пробу 53 <g/> ; дзвин 2 <g/> , паныв Gen <g/> .
doc#86 Серед їхніх станцій ми знаходимо країну минулого <g/> , що його вже нема <g/> , і країну майбутнього <g/> , що ще не народилося й тільки чекає на початок свого життя <g/> , готове вирушити в існування <g/> , коли прийдуть реченці і здійсняться вироки <g/> .
doc#60 що воно йому нагадувало німецьке слово « <g/> ауте <g/> » і замінити його новотвором « <g/> відєлкіне <g/> » <g/> , утвореним від слова « <g/> видіти <g/> » <g/> . </p>
doc#5 Авторові було б тепер 56 років <g/> , коли писано роман <g/> , йому було 28. Хто читає романи з продовженнями в журналах <g/> ?
doc#26 Але коли воно вже мусить бути </p>
doc#34 Вигнана і бездомна українська література <g/> , блукаючи попідтинням <g/> , шукає підтриму <g/> , і часом ( <g/> зрідка <g/> ) знаходить його в зовсім несподіваних місцях <g/> .
doc#79 Оболонка поетизованої традиції добре приховує від стороннього ока внутрішню порожнечу й нудьгу цього життя <g/> , його внутрішню фальш і те <g/> , що за нею <g/> , – заздрість <g/> , нездорову цікавість <g/> , себелюбство <g/> .
doc#29 Роман друкується <g/> , і його можна кожночасно перечитати <g/> .
doc#102 Саме у зраді ( <g/> коляборації <g/> ) звинувачували його І. Білодід і Р. Якобсон <g/> .
doc#17 Оформлення дальших дій було побудоване на системі здеформованих павільйонів <g/> , павільйончиків і напівпавільйонів <g/> , що мали бути втіленням вбогости і скупости <g/> , міського життя часів НЕПу <g/> , його бруду й заблошичености <g/> .
doc#49 Хіба не ховається воно за хмари <g/> ?
doc#85 Коли нам заперечують <g/> , що « <g/> все тече <g/> » <g/> , що « <g/> життя невпинно йде вперед <g/> » ( <g/> вперед тут не значить <g/> , звичайно <g/> , ані до абсолютно нового <g/> , ані до кращого за всяку ціну <g/> ) <g/> , то нам залишається хіба запропонувати нашому суперечникові поглянути на своє фото двадцять років тому — або ще процитувати відому епіграму Пушкіна <g/> : </p><p> — Движенья нет <g/> , сказал мудрец брадатый <g/> , </p><p> Другой смолчал и стал пред ним ходить <g/> . </p>
doc#51 Мало не кожний письменник цієї доби філолог або хоче ним бути <g/> .
doc#62 Перша охоплює листування з американських архівів - від Нью-Йорку до Каліфорнії <g/> , яке датується другою половиною 19-го сторіччя і першою чвертю 20-го і включає <g/> , поміж іншим <g/> , досі не видавані листи П. Куліша ( <g/> дуже цікаві його міркування про звукові особливості української мови <g/> ) <g/> , Михайла Коцюбинського і Богдана Лепкого <g/> , а основне місце в ній посідає листування Михайла Драгоманова з родиною де-Гольштейнів <g/> , що належать до останніх років життя їхнього автора <g/> , від 1882-го до 1895 року <g/> .
doc#28 Але покищо це факт <g/> , і в наше завдання не входить з'ясовувати його причини <g/> .
doc#88 Інша річ <g/> , що для того <g/> , аби дати повну характеристику совєтському науковцю <g/> , треба було б назвати його безхребетною твариною <g/> , позбавленою осьового скелету <g/> .