This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 | почуття <g/> , не казавши вже про « <g/> я <g/> » автора <g/> . | Воно | було б неможливе <g/> . Замість рим асонанси <g/> , що на |
doc#6 | ? — підкреслюється страшними чарами неба <g/> . | Воно | може бути спокійне <g/> , блакитне <g/> , але далеко |
doc#26 | без мого вступного слова сьогодні <g/> . Але коли | воно | вже мусить бути </p><p><g/> Поезія « <g/> До Основ'яненка <g/> » |
doc#30 | і те <g/> , що перед тим <g/> , аж кричить <g/> , так близько <g/> . Як | воно | там у святому письмі — « <g/> хай мине мене чаша сія <g/> , |
doc#42 | зміщення плянів здається хаосом <g/> . В дійсності | воно | навдивовижу організоване й продумане <g/> . І це — |
doc#49 | . Хіба вічно сміється сонце <g/> ? Хіба не ховається | воно | за хмари <g/> ? І хіба його усміх завжди добрий <g/> ? Хіба |
doc#60 | пропонував викинути слово « <g/> око <g/> » через те <g/> . що | воно | йому нагадувало німецьке слово « <g/> ауте <g/> » і |
doc#72 | сходить виключно на внутрішній розвиток мови <g/> . | Воно | охоплює набагато ширше коло проблем <g/> , а |
doc#82 | і тому треба було б <g/> , щоб сказав слово про себе <g/> . | Воно | і справді не вільне від кумедности <g/> , коли людина |
doc#91 | читача обмежування й обтинання змісту <g/> . Якби ж | воно | обмежувалося тільки на вилученні всього |
doc#92 | першого враження від людини <g/> . В моєму житті | воно | дуже рідко обманювало <g/> . Інша річ <g/> , що я йшов до |
doc#99 | . Навчена гірким досвідом <g/> , вона <g/> , Забужко <g/> , і | воно | <g/> , покоління <g/> , вирішили <g/> , що простіше |