This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | світових проблем мало залежало від Н. <g/> , але | йому | здалося <g/> , що <g/> , скільки можливо <g/> , треба було |
doc#2 | почуття <g/> , не казавши вже про « <g/> я <g/> » автора <g/> . | Воно | було б неможливе <g/> . Замість рим асонанси <g/> , що на |
doc#5 | було б тепер 56 років <g/> , коли писано роман <g/> , | йому | було 28. Хто читає романи з продовженнями в |
doc#6 | ? — підкреслюється страшними чарами неба <g/> . | Воно | може бути спокійне <g/> , блакитне <g/> , але далеко |
doc#7 | перша половина вірша <g/> : </p><p> Цей звід — це дерево <g/> : при | ньому | Не гомін слав свій шлях <g/> , </p><p> Немов би спогад і |
doc#13 | капіталізму <g/> . Байрон тут був зовсім ні при чому <g/> . | Йому | вистачало того <g/> , що якби його герої не були |
doc#16 | що саме закидає Д. Донцов своїм противникам і що | йому | закидають його противники <g/> . В дальших цитатах |
doc#18 | письменник досяг суспільного визнання <g/> . | Його | родинне життя було ледве прикритою руїною <g/> . |
doc#19 | , можливо <g/> , написаний тоді <g/> , коли він уже знав <g/> , що | йому | небагато лишилося жити <g/> , своєрідний заповіт |
doc#24 | твір <g/> , — якихось 60 сторінок <g/> . Щоб сказати в | ньому | стільки <g/> , скільки сказано <g/> , потрібна була |
doc#25 | . В цьому ж виданні вміщена праця <g/> , написана | ним | спільно з Чубинським “ <g/> Поляки в Юго-западном |
doc#26 | без мого вступного слова сьогодні <g/> . Але коли | воно | вже мусить бути </p><p><g/> Поезія « <g/> До Основ'яненка <g/> » |
doc#30 | і те <g/> , що перед тим <g/> , аж кричить <g/> , так близько <g/> . Як | воно | там у святому письмі — « <g/> хай мине мене чаша сія <g/> , |
doc#36 | сива борода <g/> , чоло зморшкувате <g/> , і сповнилось | йому | недавно шістдесят три ( <g/> Переписка <g/> . — С. 40 <g/> ) <g/> . |
doc#39 | каже <g/> , що дія діється в червні 1912 року <g/> . Не вірте | йому | <g/> . Ніщо в повісті час <g/> , і рік <g/> , і день <g/> . Є довічна |
doc#40 | воєнні події <g/> , а потім передчасна смерть не дали | йому | здійснити свої наміри <g/> . </p><p> Пропонована тепер |
doc#42 | зміщення плянів здається хаосом <g/> . В дійсності | воно | навдивовижу організоване й продумане <g/> . І це — |
doc#44 | і ще й досі зостається поза увагою потебністів <g/> . | Його | опублікував 1927 р. Я. Айзеншток <g/> . Це — лист до |
doc#45 | . Одна з двох найбільших авдиторій ( <g/> навряд чи | йому | доводилося в ній читати <g/> ) носила його ймення <g/> . |
doc#49 | . Хіба вічно сміється сонце <g/> ? Хіба не ховається | воно | за хмари <g/> ? І хіба його усміх завжди добрий <g/> ? Хіба |