Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 світових проблем мало залежало від Н. <g/> , але йому здалося <g/> , що <g/> , скільки можливо <g/> , треба було
doc#2 почуття <g/> , не казавши вже про « <g/> я <g/> » автора <g/> . Воно було б неможливе <g/> . Замість рим асонанси <g/> , що на
doc#5 було б тепер 56 років <g/> , коли писано роман <g/> , йому було 28. Хто читає романи з продовженнями в
doc#6 ? — підкреслюється страшними чарами неба <g/> . Воно може бути спокійне <g/> , блакитне <g/> , але далеко
doc#7 перша половина вірша <g/> : </p><p> Цей звід — це дерево <g/> : при ньому Не гомін слав свій шлях <g/> , </p><p> Немов би спогад і
doc#13 капіталізму <g/> . Байрон тут був зовсім ні при чому <g/> . Йому вистачало того <g/> , що якби його герої не були
doc#16 що саме закидає Д. Донцов своїм противникам і що йому закидають його противники <g/> . В дальших цитатах
doc#18 письменник досяг суспільного визнання <g/> . Його родинне життя було ледве прикритою руїною <g/> .
doc#19 , можливо <g/> , написаний тоді <g/> , коли він уже знав <g/> , що йому небагато лишилося жити <g/> , своєрідний заповіт
doc#24 твір <g/> , — якихось 60 сторінок <g/> . Щоб сказати в ньому стільки <g/> , скільки сказано <g/> , потрібна була
doc#25 . В цьому ж виданні вміщена праця <g/> , написана ним спільно з Чубинським “ <g/> Поляки в Юго-западном
doc#26 без мого вступного слова сьогодні <g/> . Але коли воно вже мусить бути </p><p><g/> Поезія « <g/> До Основ'яненка <g/> »
doc#30 і те <g/> , що перед тим <g/> , аж кричить <g/> , так близько <g/> . Як воно там у святому письмі — « <g/> хай мине мене чаша сія <g/> ,
doc#36 сива борода <g/> , чоло зморшкувате <g/> , і сповнилось йому недавно шістдесят три ( <g/> Переписка <g/> . — С. 40 <g/> ) <g/> .
doc#39 каже <g/> , що дія діється в червні 1912 року <g/> . Не вірте йому <g/> . Ніщо в повісті час <g/> , і рік <g/> , і день <g/> . Є довічна
doc#40 воєнні події <g/> , а потім передчасна смерть не дали йому здійснити свої наміри <g/> . </p><p> Пропонована тепер
doc#42 зміщення плянів здається хаосом <g/> . В дійсності воно навдивовижу організоване й продумане <g/> . І це —
doc#44 і ще й досі зостається поза увагою потебністів <g/> . Його опублікував 1927 р. Я. Айзеншток <g/> . Це — лист до
doc#45 . Одна з двох найбільших авдиторій ( <g/> навряд чи йому доводилося в ній читати <g/> ) носила його ймення <g/> .
doc#49 . Хіба вічно сміється сонце <g/> ? Хіба не ховається воно за хмари <g/> ? І хіба його усміх завжди добрий <g/> ? Хіба