Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#80 <p> </doc> </p><p> 1 </p><p> Рядки Михайла Драй-Хмари в його сонеті « <g/> Лебеді <g/> » ( <g/> 1928 <g/> ) стали ніби маніфестом групи поетів <g/> , об'єднуваних традиційно під ім'ям неоклясиків <g/> , — Максима Рильського <g/> , Миколи Зерова <g/> , Павла Филиповича <g/> , Освальда Бургардта ( <g/> пізніше Юрія Клена <g/> ) і самого автора <g/> : </p><p> О <g/> , Гроно п'ятірне нездоланих співців <g/> , було близько сімдесятьох років <g/> . </p>
doc#81 Творче життя <g/> , що не було простим існуванням <g/> , а ставило перед собою якесь завдання <g/> , хай ілюзорне <g/> , пробує зробити підсумок своєї діяльности <g/> , окреслити вагу свого життьового завдання <g/> , труднощі в його осягненні <g/> , радість здобутку <g/> .
doc#82 Воно і справді не вільне від кумедности <g/> , коли людина дебютує в понадвісімдесятилітньому віці <g/> .
doc#83 Стефан Яворський <g/> , призначений бути рязанським єпископом <g/> , утік був з Донського манастиря в Москві <g/> , де його потім тримали під наглядом <g/> .
doc#84 Це одна з його функцій <g/> .
doc#85 Коли нам заперечують <g/> , що « <g/> все тече <g/> » <g/> , що « <g/> життя невпинно йде вперед <g/> » ( <g/> вперед тут не значить <g/> , звичайно <g/> , ані до абсолютно нового <g/> , ані до кращого за всяку ціну <g/> ) <g/> , то нам залишається хіба запропонувати нашому суперечникові поглянути на своє фото двадцять років тому — або ще процитувати відому епіграму Пушкіна <g/> : </p><p> — Движенья нет <g/> , сказал мудрец брадатый <g/> , </p><p> Другой смолчал и стал пред ним ходить <g/> . </p>
doc#86 Серед їхніх станцій ми знаходимо країну минулого <g/> , що його вже нема <g/> , і країну майбутнього <g/> , що ще не народилося й тільки чекає на початок свого життя <g/> , готове вирушити в існування <g/> , коли прийдуть реченці і здійсняться вироки <g/> .
doc#87 . А ще ж не так давно і Харків був патріярхальною слободою <g/> ! </p><p> Невідомий рік його народження <g/> . Десь у середині XVII сторіччя стомлені війнами Богдана Хмельницького і початком Великої Руїни
doc#88 Інша річ <g/> , що для того <g/> , аби дати повну характеристику совєтському науковцю <g/> , треба було б назвати його безхребетною твариною <g/> , позбавленою осьового скелету <g/> .
doc#89 Кожний новий твір вона приміряє до цих зразків і вимог — і відповідно до цього схвалює або засуджує його <g/> .
doc#90 Правда <g/> , тільки на цьому тлі <g/> , бо коли розглядати його на фоні сучасного світового письменства <g/> , то як позитив можуть бути відзначені кілька психологічно тонко схоплених сценок і епізодів і — більше нічого <g/> . </p>
doc#91 Якби ж воно обмежувалося тільки на вилученні всього протирадянського <g/> !
doc#92 В моєму житті воно дуже рідко обманювало <g/> .
doc#93 Марджанішвілі давніше був причетний до московського Художнього театру ( <g/> тоді він був Марджанов <g/> ) <g/> , і його театр був тільки варіянтом театру Станіславського <g/> .
doc#94 Так у Парижі на майдані перед центром Жоржа Помпіду з його мистецькими скарбами розважають публіку веселі жонглери <g/> , акробати <g/> , кльовни <g/> , пожирачі вогню <g/> ; і <g/> , може <g/> , якийсь аматор культури <g/> , виходячи від споглядання Боннарів і Малевичів <g/> , стомлений і виснажений надміром мистецтва <g/> , спиниться коло одного з вуличних розважальників і з посмішкою кине прихильний погляд <g/> .
doc#95 Я не їду до Львова саме тому <g/> , що я його люблю <g/> .
doc#96 Колись Пушкін <g/> , з властивою йому передбачливістю <g/> , провидів майбутній конфлікт світових потуг <g/> , як конфлікт тих <g/> , хто купує <g/> , і тих <g/> , хто рубає голови <g/> : </p><p> Все куплю <g/> , — сказало злато <g/> . </p>
doc#97 Бо понад двадцять років він працює над біографією Шевченка <g/> , зокрема від часу його вивезення з Петербургу <g/> , 1847 <g/> , до часу вивезення з Оренбургу <g/> , 1850. Про цей короткий період Шевченкового життя він опублікував кілька книжок <g/> , не один нарис-статтю <g/> , зокрема в « <g/> Шевченківському словнику <g/> » <g/> , 1976. Користаюся з нагоди появи його тритомника тепер <g/> , « <g/> Быль о Тарасе <g/> » <g/> , таки Оренбург <g/> , 1993 <g/> , щоб упровадити нашого читача в Большаковську працю і <g/> , в міру можливости <g/> , поставити деякі крапки над кількома <g/> , навіть багатьма <g/> , і. </p><p> « <g/> Бувальщина <g/> » <g/> , так зватиму Большаковську « <g/> Быль <g/> » <g/> , вся про аральсько-оренбурзькі роки життя Шевченкового <g/> .
doc#98 а дещо й таке <g/> , що не було <g/> . Просто — про <g/> . </p><p> Я ж його в суті справи не знав <g/> . Ніколи не був у нього в гостях <g/> , ані
doc#99 Навчена гірким досвідом <g/> , вона <g/> , Забужко <g/> , і воно <g/> , покоління <g/> , вирішили <g/> , що простіше спрямуватися просто до пекла <g/> .