Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#54 Навіть листа йому написав Матвій <g/> , але минає час <g/> , а відповіді нема <g/> .
doc#61 Але правдою в мистецтві лишається й те <g/> , що як би далеко не посувати об'єктивну аналізу <g/> , мистецьке сприйман- н я твору завжди було і буде актом суб'єктивним <g/> , більше — інтимним <g/> , і нікого не можна переконати в мис- тецькості твору <g/> , що при його сприйманні цього суб'єктивного <g/> , самодовільного контакту не постає <g/> .
doc#99 Навчена гірким досвідом <g/> , вона <g/> , Забужко <g/> , і воно <g/> , покоління <g/> , вирішили <g/> , що простіше спрямуватися просто до пекла <g/> .
doc#86 Серед їхніх станцій ми знаходимо країну минулого <g/> , що його вже нема <g/> , і країну майбутнього <g/> , що ще не народилося й тільки чекає на початок свого життя <g/> , готове вирушити в існування <g/> , коли прийдуть реченці і здійсняться вироки <g/> .
doc#20 Тож нехай читачі вибачать мені <g/> , що такої форми його імени тут уживатиму <g/> .
doc#35 Це ще діяч <g/> , але в душі його і в поведінці вже починають точитися ті процеси <g/> , які <g/> , дійшовши свого логічного кінця <g/> , — дадуть згодом класичний і жахливо викінчений тип слизняка — землячка з циновими ґудзиками <g/> . </p>
doc#10 <p> 1. </p><p> ВСЕВОЛОД ГАНЦОВ </p><p> 1.ГАНЦОВ І АКАДЕМІЧНИЙ СЛОВНИК </p><p> Одним з монументальних пам'ятників українського культурного відродження 20-их років був у царині мовознавства так званий Академічний словник <g/> , що його повного назвою було Російсько-український словник Української Академії Наук <g/> .
doc#37 <p> Було це <g/> , з розповідей його і його тоді приятеля й теж молодого <g/> , ще на рік молодшого поета Леонида Лимана так <g/> .
doc#22 У нас звикли сердитися на Винниченка за героїв його старих романів <g/> , але хіба в них не проявлена наперед слабість нашого 1917 року <g/> ? </p>
doc#7 Ось перша половина вірша <g/> : </p><p> Цей звід — це дерево <g/> : при ньому Не гомін слав свій шлях <g/> , </p><p> Немов би спогад і знайому Веселість на устах </p><p> Він ще про весну неодцвітну В щедроті віт підняв І світлом галяви привіт нам Зігрів і розхмар дня <g/> . </p>
doc#83 Стефан Яворський <g/> , призначений бути рязанським єпископом <g/> , утік був з Донського манастиря в Москві <g/> , де його потім тримали під наглядом <g/> .
doc#43 Я не хочу заперечувати їхньої суб'єктивної релігійности <g/> , але я тверджу <g/> , що всупереч їй їхній підхід визначений добою кількісного мислення <g/> , отже <g/> , є в засаді нерелігійний <g/> , що він стоїть у повній протилежності до декларованої релігійности <g/> , а головне <g/> , — що він не дає нічого зрозуміти в творі Барки <g/> , бо твір цей справді вільний від кількісного мислення і <g/> , за малими винятками <g/> , мислення його справді якісне <g/> , себто релігійно-мітичне <g/> , себто глибоко індивідуальне <g/> , себто в принципі чуже всякому типізуванню <g/> , всякому « <g/> об'єктивному відтворенню об'єктивної реальности <g/> » <g/> . </p>
doc#0 <p> Розв'язування світових проблем мало залежало від Н. <g/> , але йому здалося <g/> , що <g/> , скільки можливо <g/> , треба було зважити на тривожні сигнали <g/> .
doc#26 Але коли воно вже мусить бути </p>
doc#94 Так у Парижі на майдані перед центром Жоржа Помпіду з його мистецькими скарбами розважають публіку веселі жонглери <g/> , акробати <g/> , кльовни <g/> , пожирачі вогню <g/> ; і <g/> , може <g/> , якийсь аматор культури <g/> , виходячи від споглядання Боннарів і Малевичів <g/> , стомлений і виснажений надміром мистецтва <g/> , спиниться коло одного з вуличних розважальників і з посмішкою кине прихильний погляд <g/> .
doc#68 Україна — це трунок <g/> , що сп'яняє поета й робить його одержимим <g/> , і це трутизна <g/> , що вбиває його тіло й дух і веде до загибелі — </p><p> За стодалями вітчизна <g/> , </p><p> перестрашене пташа <g/> , </p><p> то мій трунок і трутизна <g/> , </p><p> нею витліла душа <g/> , — </p><p> трутизна ще й тому <g/> , що країна й народ отруєні тим <g/> , що інший поет-в'язень і засланець називав московською блекотою — </p><p> Україно <g/> !
doc#73 Тепер він цілком у минулому <g/> , а історія подбала за те <g/> , щоб виразно відмежувати його в часі <g/> : початок — кінцем Світової війни <g/> , кінець — масовим виїздом української еміграції з Европи <g/> , особливо з Німеччини й Австрії <g/> .
doc#11 Книжка зветься « <g/> Повільність <g/> » <g/> , тут ключ <g/> , як ундера схильнии це бачити <g/> , до олюднення людського сексу <g/> , його розтваринення <g/> .
doc#32 Не знаємо <g/> , чи часом його нема в архіві ЦПУЕН <g/> .
doc#44 Його опублікував 1927 р. Я. Айзеншток <g/> .