Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Голубовський-адвокат думає <g/> , підшкірно переконаний <g/> , що Теміда <g/> , а з нею <g/> , мабуть <g/> , і ввесь Олімп <g/> , природно мислять і промовляють — ви гадали б — по-грецьки <g/> ?
doc#1 Нею продиктовані і грубо спрощені образи вірша <g/> , і його стаккатний ритм <g/> . </p>
doc#4 <p> Так <g/> , отже <g/> , думаю <g/> , що двоподіл книжки — це не тільки акт критикової сваволі ( <g/> на яку я <g/> , зрештою <g/> , теж застеріг собі право <g/> ) <g/> , але й об'єктивний факт <g/> , стверджений самою авторкою і покладений нею в основу структури збірки <g/> .
doc#4 Але мотив гармонії й вірности подружнього життя аж геть у старість <g/> , живого теплом споминів про все спільно пережите в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » поезіях авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> Це наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій ніжний дотик чи докір терпкий <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Батьківщина <g/> » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> .
doc#4 <p> І невжеж </p><p> кружлятиме з нею повіки </p><p> ця прекрасна планета — Земля <g/> ?
doc#4 Бо і тема гармонії <g/> , і тема бунту <g/> , і тема — про яку мова буде далі — смерти — всі вони сприймаються в загальному балянсі збірки як факти й дії <g/> , настрої й пережиття на Україні або поза Україною <g/> , та мало не завжди в якомусь зв'язку з нею <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Вечір <g/> » <g/> ) </p><p> Смерть тут — « <g/> милосердна мати <g/> » <g/> , і є солодкість у беззахисності перед нею <g/> , а в потойбічні « <g/> нема ні турбот <g/> , ні печалі <g/> » <g/> . </p>
doc#6 Курилик найчастіше має гру зеленого на зеленому або поруч зеленого ( <g/> приміром <g/> , на цій виставці — “ <g/> Клечальна неділя <g/> ” <g/> , — ч. 11 або “ <g/> Корови під зливою <g/> ” — ч. 28 <g/> , а поза нею дуже часто <g/> , наприклад <g/> , на самій переїзній виставці 1982—1984 років у “ <g/> Долина Дону в сірий день <g/> ” <g/> , “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , “ <g/> Пасторальна симфонія <g/> ” <g/> , “ <g/> На битій дорозі не росте трава <g/> ” та ін <g/> .
doc#7 Але той з читачів <g/> , хто знайомиться з нею за нашими журнальними перекладами <g/> , не матиме про її чар і стиль найменшого уявлення <g/> .
doc#9 Це безперечна неточність <g/> , але вона не здається надто загрозливою <g/> , по-перше <g/> , тому <g/> , що історично справді чимало подільських впливів на літературну мову йшло не безпосередньо з суміжного з Київщиною Поділля <g/> , а через посередництво Львова <g/> ; по-друге <g/> , тому <g/> , що Волинь <g/> , хоч і має дуже багато відмінного від Галичини <g/> , все-таки має більше спільного з нею <g/> , ніж розташовані далі на схід або на північ українські землі <g/> .
doc#9 Бо хоч і у ці роки Галичина вишивала своі' візерунки <g/> , але на вже створеному і нею прийнятому великоукраїнському тлі <g/> . </p>
doc#9 <p> Науки ніде було взяти <g/> ; </p><p> Прийшлось її в Ляхві шукати <g/> , </p><p> І ми полщизною жили </p><p> Тоді <g/> , як з нею прю вели2. </p><p> У цій неґації « <g/> полщизни <g/> » ледве чи не видніється в П. Куліша неґація галицьких впливів на Велику Україну й її літературну мову <g/> .
doc#9 Уповноважують до цього не тільки загальні міркування про присутність стосунку висловів Олени Пчілки і до Галичини <g/> , а й — це головне — її загальне ставлення до Галичини <g/> , показане нею насамперед у повісті « <g/> Товаришки <g/> » <g/> , про яку мова в нас буде далі <g/> .
doc#9 Мова нашої газети для них зовсім чужа <g/> , нею обурюються й люди <g/> , які щиро хотіли б <g/> , щоб розвинулася наша преса <g/> »5. </p><p> Але попри всі труднощі перших кроків це був історично доконечний етап піднесення мови від хутора до масштабів справді всеукраїнської літературної мови — і тільки люди <g/> , далекі від практичної роботи <g/> , обмежені хуторянським животінням <g/> , могли журитися в цей час за втраченою нібито « <g/> полтавсько-київською чистотою <g/> » української літературної мови <g/> .
doc#9 З прикметників — згірдний ( <g/> « <g/> Згірдне поводження з нею <g/> » — « <g/> Лялечка <g/> » <g/> , 57 <g/> ; Жел <g/> .
doc#9 Г. Холодний <g/> , директор Інституту української наукової мови <g/> , визначаючи принципи термінологічної праці керованого ним наукового закладу <g/> , посилався передусім на І. Верхратського — галичанина <g/> : « <g/> Праці Верхратського намітили основну дорогу <g/> , що нею треба було йти надалі <g/> »xvii <g/> .
doc#9 <p> 4. Все більше шириться конструкція з прийменником за з родовим відмінком іменника на означення часу більш-менш довгої тривалосте ( <g/> « <g/> Серце ще і ще <g/> , як за юности палкої <g/> , буде битись гаряче <g/> » — В. Сосюра <g/> ) <g/> , хоч паралельно з нею можлива й конструкція з прийменником при з місцевим відмінком іменника <g/> , яка рішуче переважає в східноукраїнських говірках <g/> .
doc#9 <p> І все-таки <g/> , незважаючи на це <g/> , не можна погодитися з А. Кримським <g/> , коли він <g/> , говорячи про мову І. Франка <g/> , а розуміючи під нею взагалі мову галицького письменства й інтелігенції <g/> , пише <g/> : « <g/> Тільки ж коли говоритимем про граматику і правопис у Франка <g/> , то треба сконстатувати <g/> , що вони впливу на нашу Україну абсолютно не мали ніякого <g/> »lii <g/> .
doc#10 Нічого не відомо також про її праці <g/> , що лишилися недрукованими <g/> , за винятком згадки про підготований нею перший випуск ілюстрованого подільського діалектологічного словника13 <g/> ) <g/> .
doc#10 Автор цих рядків особисто досі пам'ятає окремі сторінки з цієї книжки <g/> , що з нею він уперше зустрівся 1918 р. <g/> , бувши учнем першого класу гімназії <g/> . </p>