This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | воздух чепчики бросали <g/> » <g/> . Друга світова війна в | її | початках 1939 і 1941 років у Франції <g/> , й Англії <g/> , і |
doc#0 | намагалася відродити настрої 1914 року <g/> , але це | їй | не дуже вдавалося <g/> . На теренах Росії і з-під |
doc#0 | міжнародної конвенції про полонених і заміни | її | законом про кару смерти за полон <g/> , віщувало еру |
doc#0 | Нова <g/> , комуністична <g/> , ще була в сповитку <g/> , і вплив | її | був ще обмежений <g/> . Ні в піонерах <g/> , ні в комсомолах |
doc#0 | переживає важкий час <g/> . Н. повинен стати | їй | на допомогу <g/> , допомогти викрити її ворогів <g/> . |
doc#0 | стати їй на допомогу <g/> , допомогти викрити | її | ворогів <g/> . Тільки інформація про прихованих і |
doc#0 | не підтримувано і пізніше <g/> . Н. навіть не знав | її | прізвища <g/> . Єдине <g/> , що лишилося з цього епізоду <g/> , в |
doc#0 | життям <g/> , це посвідка <g/> , яка збереглася й досі <g/> . Ось | її | текст <g/> , не минаючи ні титла <g/> , ні коми <g/> : </p><p> Справка </p><p> Гр <g/> . |
doc#0 | , дійшла й збереглася досі <g/> . Наводжу | її | тут <g/> , із купюрами місць інтимного характеру <g/> : </p><p> « |
doc#0 | було <g/> . У нормальні часи в бараці була їдальня <g/> , а в | ній | такий-сякий запас харчів <g/> , голод не загрожував |
doc#0 | з усвідомлення ситуації і свого становища в | ній | <g/> . Харків лежав у прифронтовій смузі <g/> . Своїх |
doc#0 | народів <g/> » <g/> , німецького й українського <g/> . А воля до | неї | була <g/> , хоча здебільшого виявлялася в малому <g/> . Н. |
doc#0 | позичивши книжку <g/> , Н. законспектував | її | <g/> . Можна було зрозуміти <g/> , чому книжка була не для |
doc#0 | . </p><p> Але війна була вже на підступах <g/> , чорні патьоки | її | спливали скрізь <g/> , як тендерне спорошковане |
doc#0 | вокзалу <g/> . І хто не хотів стати іграшкою в | її | руках <g/> , повинен був убезпечитися <g/> . Папірчики |
doc#0 | . Пані Соня принципово україномовна <g/> , але | її | українська мова така <g/> , як може бути після сорока |
doc#0 | думає <g/> , підшкірно переконаний <g/> , що Теміда <g/> , а з | нею | <g/> , мабуть <g/> , і ввесь Олімп <g/> , природно мислять і |
doc#0 | <p> Пані Соня вирішила <g/> , що яка б не була доля Львова і | її | <g/> , вона нікуди зі свого міста не рушить <g/> . Коли вона |
doc#0 | півгодини <g/> . Н. не знав нічого про жінку <g/> , ані | її | прізвища <g/> . Він твердо вирішив нікуди не йти <g/> , а |
doc#0 | не було <g/> ) <g/> . У редакції була друкарка <g/> , назвім | її | Діна <g/> , прізвище забулося <g/> , і воно <g/> , може <g/> , й краше <g/> . |