Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 При наявності показника -ся дієслова цього типу поєднують значення початку дії і поглинення нею ( <g/> закохатися <g/> , замріятися <g/> , заговоритися <g/> ) <g/> . </p>
doc#28 Чи не особливо полюбляє він метафору з родовим відмінком іменника <g/> , що розкриває її ( <g/> зелені килими долин – горя людського гіркий полин – громи нестриманих промов – вроди й гідности струмистий німб – і т. д. <g/> ) <g/> , і перифраз <g/> , що відсилає від даного явища до аналогічного <g/> , відомого з історії або мітології <g/> : </p><p> І спів його мов тиховода Лета <g/> , </p><p> Його побожно п'ють Орфей і Лін <g/> … </p>
doc#40 ) і навіть <g/> : « <g/> Де-не-де вже пронизали її ( <g/> землю <g/> ) проліски <g/> , раст <g/> » ( <g/> Смол <g/> .
doc#84 Він дописав її ( <g/> його <g/> ?
doc#12 <p> Українська абетка складається з 33 літер <g/> , що йдуть у такому порядку <g/> : Аа ( <g/> а <g/> ) <g/> , Бб ( <g/> бе <g/> ) <g/> , Вв ( <g/> ве <g/> ) <g/> , Гг ( <g/> ге <g/> ) <g/> , Ґґ ( <g/> ґе <g/> ) <g/> , Дд ( <g/> де <g/> ) <g/> , Ее ( <g/> е <g/> ) <g/> , Єє ( <g/> йе <g/> ) <g/> , Жж ( <g/> же <g/> ) <g/> , Зз ( <g/> зе <g/> ) <g/> , Ии ( <g/> и <g/> ) <g/> , Іі ( <g/> і <g/> ) <g/> , Її ( <g/> йі <g/> ) <g/> , Йй ( <g/> йот <g/> ) <g/> , Кк ( <g/> ка <g/> ) <g/> , Лл ( <g/> ель <g/> ) <g/> , Мм ( <g/> ем <g/> ) <g/> , Нн ( <g/> єн <g/> ) <g/> , Оо ( <g/> о <g/> ) <g/> , Пп ( <g/> пе <g/> ) <g/> , Рр ( <g/> ер <g/> ) <g/> , Сс ( <g/> ес <g/> ) <g/> , Тт ( <g/> те <g/> ) <g/> , Уу ( <g/> у <g/> ) <g/> , Фф ( <g/> еф <g/> ) <g/> , Хх ( <g/> ха <g/> ) <g/> , Цц ( <g/> це <g/> ) <g/> , Чч ( <g/> че <g/> , або ча <g/> ) <g/> , Шш ( <g/> ше <g/> , або ша <g/> ) <g/> , Щщ ( <g/> шче <g/> , або шча <g/> ) <g/> , Юю (
doc#15 Ми вже бачили <g/> , що називні речення при їх розгляді намагалися за всяку ціну формально відмежувати від неповних речень <g/> , - і це було <g/> , очевидно <g/> , логічно й історично неминуче при теоретичному виділенні цієї категорії з загальної аморфної купи неповних речень <g/> , при її ( <g/> категорії <g/> ) усвідомленні як принципіяльно окремої <g/> .
doc#9 <p> Олена Пчілка відзначає такі галицизми <g/> , « <g/> що здаються їй ( <g/> Любі з « <g/> Товаришок <g/> » <g/> .
doc#9 Книжку й газету читає людина з уже так чи сяк зформованою мовою <g/> , — школа дістає такий людський матеріял <g/> , якому вона сама формує мову <g/> , надто в її ( <g/> мови <g/> ) вищих сферах <g/> .
doc#36 Самостійніші сепія 1856 і рисунок олівцем до неї ( <g/> МСп <g/> .
doc#81 Він був на одинадцять років старший від неї ( <g/> народився 1883 р. <g/> ) <g/> , науковець <g/> , і не диво <g/> , що це були книжки <g/> , переважно українські <g/> .
doc#46 Добрі вояки <g/> , — казала вона ( <g/> не знаю <g/> , як вона могла це встановити <g/> ) <g/> , але тому <g/> , що майже всі з Києва — армія Малиновського <g/> .
doc#9 І <g/> , видно <g/> , він сам визнавав це <g/> , бо <g/> , почавши статтю романтичними піднесеннями мови кожної української спільности <g/> , хай навіть найменшої <g/> , він кінчає її ( <g/> поза закликом боротися з пуризмом <g/> ) словами <g/> , що знецінюють мову і приділяють їй цілком другорядне значення <g/> : « <g/> Мова <g/> , хоч і який коштовний скарб <g/> , не є все-таки найвищим скарбом <g/> …
doc#25 Традиційно говориться про середньо-болгарську <g/> , сербську і “ <g/> руську <g/> ” редакцію її ( <g/> Пор <g/> .
doc#32 Але твердо можна сказати <g/> , що і сам факт існування Академії <g/> , і її ( <g/> пізніші <g/> ) видання відіграли величезну позитивну ролю своїм впливом на Академію в Києві <g/> .
doc#40 , у реченні « <g/> Вона ( <g/> синява <g/> ) над нами й під нами <g/> , спереду <g/> , ззаду <g/> , з боків <g/> » ( <g/> Коц <g/> .
doc#40 : « <g/> Сідає коло неї ( <g/> смерічки <g/> ) <g/> , пестить м'ягонькі зеленці <g/> » ( <g/> Хотк <g/> .
doc#76 Що « <g/> майже всі зарубіжні славісти вважають її ( <g/> спільноруську — Ю. Ш. <g/> ) фікцією <g/> » ( <g/> Півторак <g/> .
doc#9 Бо цілком слушно писав С. Єфремов <g/> , який взагалі дав І. Нечуєві-Левицькому дуже різку відповідь <g/> , що « <g/> мова в ній ( <g/> статті самого І. Нечуя-Левицького про чистоту мови від галицьких елементів <g/> , — Ю.Ш. <g/> ) <g/> , за малими винятками <g/> , звична мова <g/> , якою у нас тепер мало не всі пишуть <g/> »2 <g/> , себто мова з тими самими галицькими елементами <g/> . </p>
doc#40 Спосіб показує ступінь реальности дії <g/> : реальність дії ( <g/> дійсний спосіб <g/> ) <g/> , можливість її ( <g/> умовний спосіб <g/> ) <g/> , бажаність ( <g/> наказовий спосіб <g/> ) тощо <g/> . </p>
doc#40 Крім того <g/> , родовий відмінок приналежносте забезпечує деякі можливості вислову <g/> , яких не має присвійний прикметник <g/> , як от <g/> : тільки родовий відмінок приналежносте дає змогу передавати число власників <g/> : « <g/> Вона ( <g/> хата <g/> ) вже давно не Чепелишина <g/> , а внуків </p><p> її <g/> » ( <g/> Кон <g/> .