Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#51 б принайменше нерозумно відкидати ті елементи її <g/> , які вже прищепилися <g/> , хоч би вони й не знаходили
doc#24 » <g/> . Але водночас із нею <g/> , точніше кажучи <g/> , — в ній самій — знаходимо й тему людства й людини
doc#9 в розвитку української літературної мови в її розмовних виявах — прогресивні <g/> . От як його
doc#32 влада <g/> . Провадила в дуже короткі строки <g/> , бо вона йшла до самоліквідації <g/> , і новій Німеччині <g/> ,
doc#81 вільного університету <g/> , 1947-го <g/> . На її підставі мені там таки надано ступінь доктора
doc#68 нормально лишається ліричною <g/> . Своє багатство вона знаходить у мінливості переживань <g/> . Маємо тут
doc#10 пам'ятає окремі сторінки з цієї книжки <g/> , що з нею він уперше зустрівся 1918 р. <g/> , бувши учнем
doc#50 редукує післянаголосовий склад <g/> , отже <g/> , їй байдуже <g/> , який голосний стоїть там <g/> . В
doc#76 складових елементів далеко більша <g/> , а в лексиці вона сягає десятків тисяч <g/> . Відповідно <g/> , фонетичні
doc#47 Мала- нюка з її прямуванням до рількеанства <g/> . І в неї вписується доля поезії Лятуринської <g/> . Уже в
doc#55 правопис не повинен воювати з мовою й накидати їй те <g/> , що їй чуже <g/> . Посутнє завдання правопису —
doc#19 Уляна — тип в українській літературі не новий <g/> . Вона має спільні риси з Ольгою Дашковичівною з «
doc#50 цього типу вже подеколи відчувалася тягарем <g/> . Вона розривала єдину лінію викладу майже
doc#2 . Його важко приписати тій людині <g/> . Чи думала вона <g/> , що вже не бути дням <g/> , а тільки ночам <g/> ? Що вимре її
doc#37 їм увесь свій час <g/> , розумову й фізичну енергію <g/> . Вона йому сказала <g/> : </p><p> — Чи це зрозуміють <g/> ? </p><p> Запитання
doc#24 до монументальности середньовіччя <g/> , множачи її на динаміку нашої епохи <g/> . Філософська ( <g/> не
doc#27 національне <g/> , він не просто пише до людини <g/> , він її <g/> , перед її <g/> , сказати б <g/> , очима <g/> , розтинає
doc#76 учений не визначить дня її народження <g/> . Вона витворювалася сторіччями <g/> , і тільки цілком
doc#72 української й російської — тоді не розв'язано <g/> . Її відсунено на післявоєнні роки <g/> , і пересічна
doc#56 задавив <g/> » <g/> . Також російська пісня <g/> , що її ваньки тягнуть в унісон єлейно <g/> , тихо <g/> , прісно <g/> …