Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Вже проходили коректи <g/> , пригадую Димінського за довгими шпалерами <g/> , що систематично прибували з друкарні <g/> . </p>
doc#1 <p> Вже не ватажка бунтарів виглядає він у своїх мріях і думах <g/> , а апостола правди і науки <g/> : </p><p> І день іде <g/> , і ніч іде <g/> . </p>
doc#2 <p> Вже поночі <g/> , лягає мла <g/> , </p><p> і кінь <g/> , весь змилений <g/> , охляв <g/> . </p>
doc#4 — </p><p> ( <g/> « <g/> Розмова з Богом <g/> » <g/> ) </p><p> У прочутті рокованости поетка звертається до самої себе — </p> <p> Вже ж не діждешся нікого </p><p> і не скажеш <g/> , як страшно жить <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Тривога <g/> » <g/> ) </p><p> страшно жить <g/> !
doc#4 ( <g/> Зрештою <g/> , образ покосів <g/> , зрізаних вимахом Господньої руки <g/> , з'явився ще 1948 р. <g/> ) Але частіше надибуємо на образ смерти як мандрівки в невідоме майбутнє « <g/> на човні без весел <g/> » « <g/> у путь без причалів <g/> » <g/> , до визволення від бруду земного існування <g/> , коли — </p> <p> Вже ніхто не посміє цих сліз </p><p> Брудними руками стерти <g/> … </p>
doc#8 Вже з самого початку дається взнаки його метода — метода елементарних антитез- протиставлень <g/> : Про « <g/> Чорну Раду <g/> » Петров писав <g/> : « <g/> Її збудовано за методою спростовань <g/> : однією сценою автор спростовує іншу <g/> , даним твердженням він заперечує раніш висловлене <g/> » <g/> , — і далі <g/> : « <g/> Він стверджує " <g/> не <g/> " як підвалину стилю <g/> » ( <g/> с. 445 <g/> ) <g/> .
doc#9 Вже це створювало в Галичині дещо відмінні умови народного життя <g/> : в одні епохи Галичина випереджала в своєму розвитку інші українські землі <g/> , в інші епохи відставала від них <g/> , а це породжувало складну систему взаємовпливів між Галичиною і рештою українських земель як цілим або частинами цих земель <g/> .
doc#9 ) <g/> ; спорадичні форми місцевого відмінка іменників чоловічого і середнього роду м'якого типу на -ю ( <g/> « <g/> Чи є в життю кращі літа <g/> » - « <g/> Пісня <g/> » <g/> , І <g/> , 8 <g/> ) <g/> ; вживання префікса за- при прикметниках і прислівниках з суперлятивним значенням ( <g/> « <g/> Вже запізно рятувать принцесу <g/> » — « <g/> Кам <g/> .
doc#9 Сюди наближається вживання слова порох у множині ( <g/> « <g/> Вже стирала порохи Варвара <g/> » — « <g/> Сміх <g/> » <g/> , 106 <g/> ; Грін <g/> .
doc#9 Вже сама організація урядово-адміністративної системи з одного боку <g/> , а українського війська з другого примушує почасти вдатися до нових позичень з Галичини <g/> , а почасти і переважно робить багато старіших позичень із книжно-інтеліґентських здобутком народних мас <g/> .
doc#22 Вже нема патріархальних татарських сіл ні в горах <g/> , ні над морем <g/> .
doc#28 Вже гострі глиці </p><p> проколювали більма дня <g/> , </p><p> і синьо-золоті грімниці </p><p> дражнили відгульня-коня <g/> . </p>
doc#28 <p> Ідеологія всеприйняття і примирення з усім <g/> , ідеологія вічної рівноваги вперше втілена Филиповичем в його відомій поезії « <g/> Шануй гніздо старого чорногуза <g/> » — з її оспівуванням спокою <g/> , вдоволення своєю долею — самотньою втіхою і безтурботною працею <g/> , шуканням тиші й лагоді над життям <g/> , у мудрому спостеріганні збоку і згори його проявів <g/> , що метушаться без ладу <g/> , як « <g/> блискучі зграї золотих пташок <g/> » <g/> ; а в поезії « <g/> Вже чекають поблідлі дні <g/> » ця ідеологія вже поширюється і на саме вмирання <g/> , на осінь у природі й житті — І поет без заперечень приймає <g/> , що в вічному і тим самим розумному круговороті пора <g/> , пора вже і йому </p><p><g/> …
doc#33 Забуто « <g/> тягучі ритми ярмаркових куч <g/> » <g/> , лінощі сільського спостерігання життя й природи ( <g/> « <g/> Вже зараз бачу <g/> : верба ось <g/> , Загнибогина гребля <g/> , шу-шу – очерет <g/> …
doc#36 Вже тоді він ставився до селян <g/> , як до рівні ( <g/> казав І. Рєпінові <g/> : « <g/> От коли пізнається народ <g/> …
doc#36 — 1978. — С. 263 <g/> ) <g/> ; у « <g/> Вістуни воскресіння <g/> » ( <g/> 1866 <g/> ) постаті зсунуті набік <g/> , а центр полотна заповнює пейзаж <g/> ; у « <g/> Марія <g/> , сестра Лазаря <g/> , зустрічає Христа <g/> , що йде їх відвідати <g/> » ( <g/> 1864 <g/> ) стовбур дерева перетинає картину навпіл <g/> , дозволяючи мистцеві експериментувати з освітленням і т. д. Вже не говоримо про неортодоксальні вирази облич ( <g/> напр <g/> .
doc#40 Вже Мотря напряла пів починка й почала приставляти до печі обід <g/> , як Кайдашиха злізла з печі й сіла за гребінь <g/> .
doc#40 Вже надворі стало світати <g/> , Мотря стала оджимати сорочки з відмоки <g/> , а Кайдашиха навіть хати не вимела« <g/> . </p>
doc#40 Вже добре навчить <g/> .
doc#40 ; — мороз тримає шлях уночі <g/> ) <g/> ; « <g/> Вже перейдена нами остання межа <g/> » ( <g/> Малан <g/> .