Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Ця група — це основна частина <g/> , основний масив праць Ганцова <g/> , і вже це вказує <g/> , що тут були зосереджені його наукові інтереси <g/> .
doc#10 180 <g/> ) <g/> , у надто частому посиланні на статті Шахматова і погодженні з ними <g/> , у перебільшенні південно-слов'янського впливу на письмо білоруських і псковських пам'яток ( <g/> на хибність цього вже тоді слушно вказував Карінський <g/> , але Ганцов воліє не йти за ним <g/> ) <g/> , у поділі мовних рис тексту на “ <g/> спільно-руські <g/> ” й “ <g/> діалектні <g/> ” — у всьому цьому виявляється учнівство в Шахматова <g/> .
doc#10 Ця настанова довести за всяку ціну історичну єдність українських говірок проявляється вже в тій фразі <g/> , якою починається ( <g/> 4 <g/> ) <g/> : “ <g/> Північно-вкраїнські говірки <g/> …
doc#10 Курило припускає <g/> , що засада вокальної асиміляції діяла в цій групі говірок ще тоді <g/> , коли слабі ъ <g/> , ь існували <g/> , і відповідно перед ними вже тоді мало відбуватися звуження о <g/> , е ( <g/> 17 <g/> , 71 <g/> ) <g/> .
doc#10 Чи треба говорити про те <g/> , що вони мали не чисто академічний характер <g/> , а надто для автора <g/> , що вже мав у своїй біографії арешт за “ <g/> Петлюровщину <g/> ” в 1921 р.33 <g/> ) <g/> .
doc#11 Чи це програмове <g/> , чи від Бога <g/> , — а можна вже тепер надавати Андруховичеві якусь там найпрестижнішу нагороду <g/> , наприклад <g/> , імени Мілана Кундери або Анґеліна Прель- жокажа <g/> .
doc#14 Якщо вже оперувати цим поняттям <g/> . </p>
doc#15 У роботі Травнічка справді зібрано дуже багатий і цікавий матеріял про переродження іменних речень у дієслівні <g/> , або про їх виродження в частини дієслівних речень ( <g/> хоч велика частина цього була вже показана українськими мовознавцями - Потебнею і особливо Поповим <g/> , - про них Травнічек ніде не згадує <g/> ) <g/> ; але забувається при цьому <g/> , що поруч з цією лінією історичного розвитку могла існувати й інша <g/> .
doc#15 Ми вже бачили <g/> , що Шахматов і Пєшковський ведуть джерела називних речень у глибоку давнину <g/> .
doc#15 І неможлива вже в них архаїчна суто присвійна конструкція ( <g/> воля пташок <g/> , слава наша <g/> ) <g/> .
doc#16 Не кажемо вже про бідного Сковороду <g/> , з якого наведено <g/> , правда <g/> , купу клаптів фраз <g/> , але від духу філософії якого в книжці не лишилося ані малого сліду <g/> . </p>
doc#16 В протилежність теорії ( <g/> провідна роля партії <g/> ) й практиці московського большевизму і теорії Донцова ми твердимо <g/> , що українська національна традиція завжди висувала ідеал диференційованого <g/> , але гармонійного і цілісного суспільства <g/> , ідеал єдности розчленованої нації <g/> , ідеал « <g/> еліти <g/> » ( <g/> якщо вже вживати цього несмачного і претенсійного терміну <g/> ) <g/> , що виростає з народу і <g/> , хоч стоїть над ним <g/> , але близька йому <g/> .
doc#16 Українці вже досить стикалися з системами <g/> , що приходили ззовні і робили людей об'єктами своїх експериментів <g/> .
doc#17 Це почасти накреслювалося вже в « <g/> Золотому череві <g/> » Кроммелінка і в харківській редакції « <g/> Прологу <g/> » Боднарчука й Курбаса <g/> .
doc#18 Зрештою <g/> , вже сам час <g/> , протягом якого Франко виношував образ і тему « <g/> Мойсея <g/> » говорять виразно <g/> , що поза випадковим збігом у часі поема і революція не мають нічого спільного <g/> .
doc#20 Ба більше <g/> , сказали нам <g/> , що на поїзд претендувати ми не маємо права <g/> , але сьогодні ввечорі йде поїзд до Здолбунова <g/> , і от вам дозвіл на нього <g/> , тільки від Здолбунова це вже справа ваша <g/> , як мандрувати <g/> . </p>
doc#21 <p> У житті він завжди був сповнений думок і теорій <g/> , але був вихований у делікатності <g/> , в якій було і щось від стриманости борщівських селян ( <g/> він радо згадував свою батьківщину <g/> , він взагалі не перекреслював ні в чому свого минулого <g/> , він згадував замилувано і Борщівщину <g/> , і Загреб <g/> , і — пізніше <g/> , вже в Америці — Мюнхен <g/> ) <g/> , але було і щось від довоєнної церемонности галицького містечка чи й Львова <g/> , отой стиль галицького “ <g/> цілу-руці <g/> ” <g/> .
doc#22 <p> Чи треба сказати на кінець цього вступу <g/> , що назва безґрунтян має вже і свій переклад на офіційну світову мову і звучить там смішним словом « <g/> діпі <g/> » <g/> ?
doc#22 Останніми тижнями прибули численні пересельці разом з жінками й родинами <g/> , і центр Харкова вже набирав затишного німецького вигляду <g/> .
doc#22 Сталін у своїх чоботищах — це вже свідоме протиставлення інтелігенції <g/> , але вона ще має для нього певну принаду ( <g/> надто <g/> , коли стоїть на задніх лапках — порівняймо його стосунки з Горьким або Олексієм Толстим <g/> ) <g/> , і від неї він успадкував потяг до власного стилю <g/> , сокирного <g/> , але власного <g/> .