Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#80 Правда <g/> , Юрій Клен написав чотири оповідання <g/> , але це сталося вже 1947 року <g/> , на еміграції <g/> , і з київською літературою двадцятих років має тільки посередній зв'язок <g/> .
doc#77 Це вже багато <g/> .
doc#40 ) і для з родовим відмінком ( <g/> »Мусіли вже для біди і лавки віддати <g/> » — Руд <g/> .
doc#92 І вже поготів не малість і якусь слимакову м'якість його ручки <g/> , що не стискала вашу <g/> , а втискалася <g/> , вкладалася в неї <g/> ?
doc#65 А втім <g/> , і на це вже є прецеденти <g/> .
doc#29 І так <g/> , коли продертися крізь видимості й оболонки <g/> , на Лібкнехта <g/> , 9 ( <g/> вона вже була не Сумська <g/> , а Лібкнехта <g/> ) <g/> , у Харкові містилося три театри для харків'ян <g/> , що формально звалися « <g/> Березіль <g/> » <g/> : аґітпропний <g/> , театр-ревю та « <g/> нормальний <g/> » <g/> , — хоч усі три при одній школі виховання актора <g/> ; а далі — четвертий <g/> , театр Миколи Куліша <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , — театр Леся Курбаса <g/> .
doc#40 Але закінчення це <g/> , з одного боку <g/> , зовсім не обов'язкове при назвах осіб і взагалі істот ( <g/> на батьку <g/> , на хлопці <g/> , на коні <g/> ) <g/> , а з другого боку <g/> , часто переноситься і на неособові назви <g/> , як це ми вже бачили вище <g/> . </p>
doc#72 Сімович згадує про Лесю Українку <g/> , що вона виявляла великий лібералізм щодо літературної мови і тільки про Грушевсь- кого відзивалася <g/> , що він “ <g/> аж надто вже таки свою мову погаличанив <g/> ” ( <g/> 1938 <g/> , 50 <g/> ) <g/> .
doc#9 <p> Творчість Шевченка не принесла українській літературній мові звільнення від північноукраїнських елементів <g/> , хоч у нього вже годі шукати таких виразно північних проявів <g/> , як перехід о в у тощо <g/> , навіть у рештках <g/> .
doc#78 <p> Творчість Шевченка не принесла українській літературній мові звільнення від північно-українських елементів <g/> , хоч у нього вже годі шукати таких виразно північних проявів <g/> , як перехід о в у тощо <g/> , навіть у рештках <g/> .
doc#80 Імовірніше <g/> , що вже з давнішого часу Домонтович знав книжку Франсіса Карко ( <g/> Carco F. <g/> , « <g/> Le roman de Francois Villon <g/> » <g/> ) <g/> , яка вийшла була в 1927 в Ленінграді <g/> .
doc#63 Але коли неоклясицизм знаменував собою вищу хвилю європеїзації й заперечення свого <g/> , то в накреслюваній синтезі намічався початок нового руху <g/> , спрямованого вже знову на своє <g/> , глибинне <g/> , але на вищому щаблі — вже не на щаблі примітивного етнографізму <g/> , а органічно засвоєного европеїзму <g/> . </p>
doc#24 Коли в « <g/> Пантомімі <g/> » дано <g/> , сказати б <g/> , іраціональну психологію людини як такої і людини в юрбі <g/> , то в « <g/> Ляльковому дійстві <g/> , або повстанні крови <g/> » дано вже безпосередньо біологічне <g/> .
doc#82 Але тепер це вже вперта мала меншість <g/> .
doc#88 Що вона при цьому думає <g/> , це вже її справа <g/> , яка нікого не обходить <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Вона <g/> , між нами кажучи <g/> , привикла вже до вас <g/> » ( <g/> Лепк <g/> .
doc#81 <p> Двадцять років пізніше він передав мені <g/> , вже до Америки <g/> , свою книжку <g/> , зробивши напис <g/> : « <g/> Вельмишановному Юрію Володимировичу <g/> , моєму доброму навчителю <g/> …
doc#78 <p> Якщо мова Павловського в намірі — полтавська <g/> , а в суті переважно чернігівська <g/> , то в Котляревського знаходимо вже перевагу полтавських елементів <g/> .
doc#40 При наявності цих ознак ми матимемо справу вже з гіпотаксою ( <g/> підрядністю <g/> ) в зв'язку речень <g/> .
doc#40 Певну ролю відіграє в цьому і гомонімія <g/> : наросток -к ( <g/> а <g/> ) <g/> , як ми вже знаємо <g/> , творить і назви осіб жіночої статі <g/> , тож господарка може означати те саме <g/> , що господиня <g/> , а бранка і справді означає полонену <g/> .