Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 <p> Такий характер носила вже перша « <g/> велика синтаксична революція <g/> » <g/> , яка припала десь на 15 ст <g/> .
doc#4 » — </p><p> Тепер перед нами тема великого міста ще раз і взагаль- неніше — то було бите скло занедбаної дільниці <g/> , тепер перед нами Нью-Йорк <g/> , Америка <g/> , чужий світ <g/> .
doc#4 Що ж <g/> , була в цьому велика правда <g/> , відкривалася можливість точної аналізи механізмів літературного твору <g/> .
doc#4 Европейські малярі типово завжди намагалися заповнити кожний сантиметр площини свого образу <g/> , японські не боялися лишати великі простори поверхні білими або золотими <g/> , не боячися обмежитися на одній квітці або гілці серед порожняви <g/> , </p><p> лишаючи глядачеві робити взагальнення від даного часткового <g/> .
doc#4 Напевно <g/> , поетка могла б без великого труду поєднати речі одного настрою й теми в цикли <g/> , але це було мудрим <g/> , її рішення дати їх у непослідовній послідовності <g/> , в переплеску тем і почувань <g/> .
doc#4 Я маю враження <g/> , що перші великою мірою уявні і більше сполягають на факт біографічний — студії французької літератури <g/> , пара перекладів <g/> .
doc#5 У великому х <g/> , що ми силкуємось розв'язати <g/> , завжди лишається трохи менший х <g/> , а в ньому знову ще менший <g/> , і так до без кінця <g/> , аж поки замість одного великого х не здобудемо безліч манісіньких <g/> , але однаково незрозумілих <g/> » <g/> .
doc#5 У великому х <g/> , що ми силкуємось розв'язати <g/> , завжди лишається трохи менший х <g/> , а в ньому знову ще менший <g/> , і так до без кінця <g/> , аж поки замість одного великого х не здобудемо безліч манісіньких <g/> , але однаково незрозумілих <g/> » <g/> .
doc#5 <p> Спроби причепити романові Підмогильного націоналістичну ідеологію нагадують мені того анекдотичного персонажа <g/> , який на фразу про красу зоряного неба відповідає <g/> : – Але бачите Великий Віз <g/> ?
doc#5 Великий <g/> !
doc#5 Шляхетна традиція <g/> , і перенесення її в українську прозу – подія великої ваги <g/> .
doc#5 Правда <g/> , вони думали <g/> , здається <g/> , що видають роман про українськість Великого Воза <g/> .
doc#6 їй була приділена більше <g/> , ніж половина східної частини галерії <g/> , на двох головних поверхах <g/> , і афіші кричали про цю виставку великими літерами <g/> .
doc#6 Але ось парадокс <g/> : на торонтській виставці глядачів — принаймні того дня <g/> , як я був у музеї <g/> , — майже не було <g/> , а ті <g/> , що були <g/> , проходили швидко через великі залі <g/> , не затримуючися перед картинами <g/> , — на виставці Курилика глядачів не було аж рясно <g/> , але було пропорційно далеко більше <g/> , і вони довго зупинялися перед картинами <g/> , придивлялися до деталів <g/> , обговорювали їх <g/> , часом сміялися з гумористичних деталів <g/> , — одне слово <g/> , вони реагували жваво і творчо <g/> .
doc#6 <p> Усе це великою мірою правда <g/> , але далеко не повна правда <g/> , а не повна правда — це й неправда <g/> .
doc#6 ( <g/> Один з найкращих зразків його мистецтва <g/> , велике полотно “ <g/> Вид Ренену <g/> ” висить у торонтському музеї <g/> ) <g/> .
doc#6 У коментарі до картини “ <g/> Допоможіть мені будь ласка допоможіть допоможіть мені будь ласка допоможіть мені — будь ласка допоможіть <g/> ” він пише <g/> : “ <g/> Вона показує мене символічно як птаха <g/> , що летить через Атлантичний океан з головою в великому мішку <g/> , що вказує на мою деперсоналізацію <g/> ” ( <g/> 28 <g/> ) <g/> .
doc#6 Велика кількість його картин супроводиться авторовим коментарем <g/> .
doc#6 За яких десять років Курилик став великою мірою людиною масових медія <g/> , але травма виштовхнення з однієї місцевости <g/> , психології й епохи до іншої лишилася <g/> .
doc#6 <p> Велика частина таких імен виразно походить з нормальної програми для студентів англістики в ті роки — Мілтон <g/> , Донн <g/> , Шекспір <g/> , Спенсер <g/> , Свіфт <g/> , Томас Ґрей <g/> , Джейн Остен <g/> , Джордж Еліот <g/> ; до цього додається трійця із загально-освітного навчання — Платон <g/> , Арістотель <g/> , Тома Аквінський <g/> .