Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Бачимо це <g/> , приміром <g/> , у віденському “ <g/> Самогубстві Саула <g/> ” ( <g/> група вояків <g/> ) <g/> , у групі вояків з “ <g/> Побиття немовлят <g/> ” <g/> , у групі людей <g/> , що прийшли реєструватися в брюссельському “ <g/> Переписі в Вифлеємі <g/> ” <g/> .
doc#81 Перед тим ще відбувалися подорожі на Полтавщину <g/> , але туди мене везли <g/> , не питавши <g/> , в складі родини <g/> .
doc#40 <p> В світлі всього сказаного видно <g/> , що іменники 1-ої відміни кінець-кінцем поділяються на дев'ять типів <g/> : три групи <g/> , а в </p><p> межах кожної групи — три родові підло діли <g/> , сильно затушковані в множині <g/> , але цілком виразні в однині <g/> .
doc#84 яку вона може принести в нашу сучасність <g/> , це — умовно називаючи — традиція вічноселянського в ній <g/> , — не в клясовому розумінні <g/> , а в духовому <g/> . Юрій Липа формулював
doc#76 : нема слова в академічному « <g/> Словаре церковнославянского и русского языка <g/> » <g/> , 3 <g/> , мені тепер приступного в другому виданні <g/> , 1867 <g/> ; в академічному « <g/> Опыте областного великорусского словаря <g/> » 1852— 1858 <g/> ; в первісних редакціях словника В. Даля ( <g/> 1863—1866 <g/> ) і його пізнішій редакції Я. Бодуена де Куртене ( <g/> 1903—1909 <g/> ) <g/> ; в словнику Д. Ушакова <g/> , 1938 <g/> ; в « <g/> Словаре русских народных говоров <g/> » <g/> , 22 <g/> , 1987. Якщо вдатися до історичних словників <g/> , слова нема в « <g/> Материалах <g/> » <g/> , 2 І. Срезневського <g/> , 1902 <g/> , ані в « <g/> Словаре русского языка XI — XVII вв <g/> .
doc#36 Вони <g/> , між іншим <g/> , призначалися для церкви в Оренбурзі ( <g/> задум не здійснився <g/> ) <g/> .
doc#91 Де б таки в радянських умовах письменник почав викладати в своєму творі програмові національні засади <g/> .
doc#72 Кинуті в нестерпні умови <g/> , піддані тортурам <g/> , вони “ <g/> зізнавалися <g/> ” до участи в підпільних шкідницьких “ <g/> організаціях <g/> ” <g/> , які в дійсності ніколи не існували <g/> , які ніколи прилюдно не суджено і про які лише побіжно згадували в своїх виступах Постишев <g/> , Косіор та інші <g/> .
doc#78 46 <g/> ) в дійсності стосується до говірок Мєнської <g/> , Гродненської <g/> , Седлецької й Люблинської губерень ( <g/> 5 <g/> ) <g/> , себто говірок <g/> , найдалі висунених на північ <g/> , перехідних до білоруських і південно-білоруських <g/> .
doc#72 <p> Оскільки принцип етнографічного романтизму широко прикладався при мовному плянуванні пізніше <g/> , в добу українізації <g/> , то й конкретні приклади <g/> , як його застосовували <g/> , будуть наведені далі в відповідному розділі ( <g/> шостому <g/> ) <g/> . </p>
doc#62 тим часом над нашим сприйманням саме даного кохання <g/> , року Божого 1924-го <g/> , не може не тяжіти знання того <g/> , якою мірою Маланюк був людиною і поетом пози - коли він гримів мало не ветхозавітними ієреміядами проти сучасників у своєму " <g/> Посланії <g/> " <g/> , з гіперболізованими пантелеймоно-кулішівськими інтонаціями викликав спроституйованих <g/> , мовляв <g/> , предків і саму батьківщину - " <g/> повію ханів і царів <g/> " <g/> , " <g/> втіху ката і матір яничар <g/> " <g/> , коли він проголошував себе - не помічаючи елементів комізму у вибраній позі - " <g/> напруженим <g/> , незломно-гордим імператором Залізних строф <g/> " [ <g/> * <g/> ] <g/> , - а в житті ж він більше скидався ( <g/> моє враження з особистих контактів із ним <g/> , правда <g/> , в пізніші часи <g/> , коли йому вже було під п'ятдесят <g/> , на плюшевого ведмедика <g/> ) <g/> .
doc#40 Лагодимо примуси <g/> » ( <g/> З гумор <g/> , журналу <g/> ) <g/> ; « <g/> Юнона в котики з ним грала <g/> , а в мишки так залоскотала <g/> , що аж Юпітер задрімав« <g/> .
doc#32 <p> Академія <g/> , що постала кілька років тому в Авґсбурзі <g/> , в Америці леґально не існувала <g/> , назовні все треба було починати спочатку <g/> .
doc#65 Мої студії припали на час 1928—1931. Це був той божевільний час <g/> , коли ламано людську й національну гідність <g/> , коли ставлено село на коліна <g/> , винищувано тих <g/> , хто колись належав до інших партій <g/> , здушувано опозицію у власній партії <g/> , уніфіковано мислення <g/> , висаджувано в повітря церкви <g/> , обрубувано зв'язки з закордоном <g/> .
doc#12 <p> Зокрема г пишеться завжди в коренях гео- <g/> , -граф- <g/> , -грам- <g/> , -лог <g/> . </p>
doc#25 Але самі приклади й міркування Михальчука в цій справі дуже цікаві й тепер і не втрачають свого інтересу після дослідів таких його наступників <g/> , як Кримський <g/> , С.Смаль-Стоцький <g/> , П.Бузук <g/> , К.Німчинов <g/> , В.Курашкевич та ін <g/> . </p>
doc#22 Одні виводили його з національної психології росіян <g/> , інші пояснювали штучністю й гвалтовністю європеїзації Росії <g/> , в наслідок чого постала прірва між освіченими й неосвіченими класами <g/> .
doc#72 В дійсності же в 1850-их роках з-під пера таких загальновизнаних майстрів і навіть творців новітньої української мови <g/> , як Шевченко та Куліш <g/> , рясно з'являються слова не знані в повсякденному сільському житті <g/> .
doc#9 В листі до Н. Кобринської з 26.02.1898 р. він писав <g/> : « <g/> Слово розвиток давно вжив д. Франко в передньому слові до свого перекладу " <g/> Фавста <g/> " і потрапив добре <g/> »3. Для нас тут не має значення <g/> , чи справді слово розвиток — індивідуальний витвір І. Франка <g/> .
doc#65 Але коли такий голос приходить <g/> , реакція в малій імперії на Кірова <g/> , 4 — одна <g/> : заглушити <g/> , затюкати <g/> , скомпроміїувати <g/> .