Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Одначе такі новотвори прищеплюються в загальній мові рідко <g/> ; мабуть <g/> , саме тому <g/> , що вони надто образні <g/> , надто яскраві <g/> , надто зв'язані з даним контекстом <g/> . </p>
doc#37 Перед тим він упіймав мене десь у коридорі школи <g/> , де містився Університет <g/> , і став просити в мене пробачення й утримання від впливу на професорську колегію <g/> .
doc#97 Як у « <g/> Кавказі <g/> » він був з « <g/> тубільцями <g/> » <g/> , так з « <g/> тубільцями <g/> » він був і в Приараллі <g/> , 1853 року <g/> , а напевно <g/> , і перед 1853. </p><p> А тим часом « <g/> им спокойно вблизи русского форта <g/> , они под защитой <g/> » <g/> , « <g/> они перейдут к русским <g/> , которые <g/> , как до них дошли слухи <g/> , не грабят и не обижают киргизов <g/> » <g/> .
doc#10 Але не можна піддавати сумнівові <g/> , що наука української історичної діалектології створена в своїх основах Ганцовим <g/> .
doc#56 <p> Механізм і наслідки цієї співпраці показані в образку « <g/> В університеті на славістичних студіях <g/> » <g/> : </p><p> Дискусія <g/> , література — якась ряба студентка-дура блискуче Достоєвського до Горького рівня <g/> . </p>
doc#9 В Англії в основі літературної мови лежить середньосхідний діялект <g/> .
doc#15 Одностайности в тому <g/> , чи має право ця структура претендувати на назву речення <g/> , нема <g/> .
doc#82 Статистично ці два ми <g/> , скажімо ми <g/> , і ми2 <g/> , не співмірні <g/> , це слон і муцик <g/> , але в сенсі культурних вартостей ця нерівність меншає <g/> .
doc#40 Що таке вид <g/> , буде обговорене далі <g/> , в § 53. </p><p> § 52. ІНФІНІТИВ </p><p> Роля інфінітива в системі форм дієслова до певної міри нагадує ролю називного відмінка в системі форм іменника <g/> .
doc#81 Як письменник він вийшов з Коцюбинського <g/> , і <g/> , може <g/> , в цьому була частка мого впливу <g/> , бо на творах Коцюбинського я не раз учив студентів писати власною мовою <g/> .
doc#35 Друга половина XVII століття — це епоха <g/> , коли в процесі безконечних воєн <g/> , згонів населення з лівого берега Дніпра на правий і назад <g/> , просочування московської отрути й застосування московського насильства <g/> , — в процесі підтримуваних і роз'ятрюваних чвар і взаємонищення осліплювано цю могучу енергію <g/> , сковувано її <g/> , зламувано <g/> , виснажувано й зводжено нанівець <g/> .
doc#51 огляд цієї продукції в рецензії Ю. Шевельова на „Історичну граматику української мови <g/> ” О. Безпалька <g/> , М. Бойчука <g/> , М. Жовтобрюха <g/> , С. Самійленка і І. Тараненка ( <g/> The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U. S. <g/> , Vol <g/> .
doc#81 Мабуть <g/> , це було типово для того часу — в робітники євреї не йшли <g/> , за винятком деяких професій — робітники друкарень <g/> , наприклад <g/> , зате в адміністрації вони рішуче переважали <g/> .
doc#10 Що ж до історії української мови <g/> , то Ганцов не лишив і тут ширших синтетичних праць <g/> , і його погляди доводиться встановлювати більше з окремих фраз <g/> , кинених на адресу інших істориків слов'янських мов <g/> , насамперед <g/> , Бузука й Дурново в рецензіях на їх праці <g/> .
doc#80 Усе це в певному сенсі відповіді автора на прочитане <g/> , відповіді не в формі дискусії <g/> , а в формі — « <g/> як я написав би на цю ж тему <g/> , на тому ж фактичному матеріялі <g/> » <g/> .
doc#16 Тут констатується тільки те <g/> , що термін Донцова « <g/> націоналізм <g/> » прищепився в українській дійсності <g/> , але зміст терміну не прищепився <g/> , що українці вклали — великою мірою несвідомо для самих себе і без жадного теоретичного на це обґрунтування — в термін свій зміст <g/> , який відповідав сторіччями <g/> , а може й тисячоріччями <g/> , вироблюваній ментальності українця <g/> . </p>
doc#51 Тільки за кордонами УССР зроблено кілька спроб популяризувати погляди Ганцова й Курило й піти далі в застосуванні наміченої ними схеми до історії української <g/> , а далі й інших слов'янських мов <g/> .
doc#92 Якобсон неугавно діяв двома лініями <g/> : очорнювання мене як особи — в розмовах <g/> , компромітація як науковця — в пресі <g/> .
doc#15 Якщо Зубатий уважав <g/> , що називним реченням ми просто висловлюємо постале в нашій свідомості уявлення <g/> , то Травнічек вносить поправку <g/> : " <g/> Іменне речення не тільки іменує <g/> , називає особу або річ <g/> , але непрямо щось про неї каже <g/> " <g/> .
doc#81 Хоч у розмовах він був дуже критичний супроти « <g/> галичанства <g/> » і навіть твердив <g/> , що він буковинець <g/> , а не галичанин <g/> , — і то <g/> , мабуть <g/> , сам вірячи в це ( <g/> поки говорив <g/> .