Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 <p> Наші перші зустрічі <g/> , — але не знайомство — припадають на роки 1929-1930. Ми були студентами Харківського університету <g/> , що тоді ще не був нагороджений « <g/> присвоєнням <g/> » йому « <g/> імени Максима Горького <g/> » <g/> ; натомість він був перейменований у вельми доброзвучне ХПІПО ( <g/> Харківський педагогічний інститут професійної освіти <g/> ) <g/> .
doc#21 <p> Теоретично міркуючи <g/> , не було ніякої потреби <g/> , щоб МУР як організація мав справу з політичними партіями <g/> .
doc#22 Інквізиція і спалення єретиків не були приємною річчю <g/> .
doc#23 Народницька історія літератури зосередилася на внутрішній динаміці <g/> , але це була історія без історизму <g/> : всі письменники любили народ <g/> , кожний попередній письменник готував наступного <g/> , наступний виростав з попереднього ( <g/> Сергій Єфремов <g/> ) <g/> .
doc#24 Перед 1923 р. ще вкладалися в береги розгойдані хвилі політичної бурі <g/> , що найбільшого розшалу дійшла була 1918—1919 рр <g/> .
doc#25 Від нього лишилося <g/> , враховуючи сюди й дрібні рецензії <g/> , всього 12 назв праць <g/> , та й то дві з них були видруковані посмертно <g/> , 1929 року <g/> , з них одна — не закінчена <g/> .
doc#26 Так <g/> , можна було б обійтися без мого вступного слова сьогодні <g/> .
doc#27 У загальній формі знаємо <g/> , що стиль листів якось мусить бути зв'язаний з літературними стилями доби <g/> .
doc#28 Але зроджене й започатковане тоді здебільшого не розвинулося органічно <g/> , а було обрубане в цвіту <g/> , лишилися тільки бічні пагінці <g/> , які хоч і виявляють ті самі тенденції <g/> , але <g/> , як правило <g/> , не так чітко й яскраво <g/> .
doc#29 Вперше <g/> , коли мені було років десять <g/> , у шкільній інсценізації байок Крилова ( <g/> школа була російська <g/> ) <g/> .
doc#30 <p> </doc> </p><p> 11 травня '961 </p><p> Дорога Оксано <g/> , </p><p> без пані <g/> , хоч Ви ж таки і не пан і не панна <g/> , — голуби працювали справно і листочок Ваш приспів як чудо техніки ( <g/> хоч не будьмо невдячні й гіперкритичні <g/> , я Вашу державну пошту бороню <g/> , лист з Києва йде не повільніше <g/> , а рівно так само <g/> , як з Парижу <g/> , А ТО прошу ПАНІ2 рівно 10 днів <g/> .
doc#31 <p> Ваш Ю. Ш. </p><p> </doc> </p><p> ( <g/> Памфлети Миколи Хвильового <g/> ) </p><p> Якби можна було ставити епіграфом до книжки музичні твори <g/> , я поставив би « <g/> Жалобний марш <g/> » Белі Бартока ( <g/> з його « <g/> Чотирьох уривків для оркестри <g/> » <g/> , опус 12 <g/> ) <g/> , викінчений композитором 1921 року <g/> .
doc#32 Свою наукову позицію вони ще твердо знали <g/> , а от зв'язки з Заходом у них були послаблені або ніякі <g/> .
doc#33 1996. № 1. С. 118-124. </p><p> </doc> </p><p> ( <g/> « <g/> Місто <g/> » Валеріяна Підмогильного <g/> ) </p><p> У чудесних і приречено людяних листах Івана Дніпровського до Миколи Куліша <g/> , опублікованих у « <g/> Голубих диліжансах <g/> » <g/> , невеличкій книжці <g/> , власне брошурці <g/> , що своєю глибиною й людяністю перевершує все друковане українською мовою за останні роки <g/> , є фраза <g/> : « <g/> А коли твій Малахій сказав <g/> , що він прийшов " <g/> перевірити всі комісії <g/> " <g/> , я зрозумів <g/> , що ти сам свідомий обов'язку <g/> » <g/> . </p>
doc#34 Хто є та добра душа <g/> , що <g/> , сховавшися за цією назвою <g/> , простягла руку допомоги жебрущій літературі <g/> ?
doc#35 Тільки наслідки цієї діяльности були надто малі <g/> .
doc#36 Невдовзі по смерті Ґе Толстой писав Павлу Третьякову <g/> , що Ґе був « <g/> одним з найвизначніших мистців світу <g/> , а не тільки Росії <g/> » ( <g/> Переписка <g/> .
doc#37 Матеріали до історії української еміграційної літератури <g/> ) </p><p> Спробу подати коротку історію МУРу ( <g/> 1945—1948 <g/> ) я зробив був 1953 року <g/> .
doc#38 <p> </doc> </p><p> 1. ПРО ЛІТЕРАТУРУ БЕЗ ПОЛІТИКИ </p><p> Прекрасно видана Українською Вільною Академією Наук у США « <g/> Історія української літератури від початків до доби реалізму <g/> » Дмитра Чижевського ( <g/> Нью-Йорк <g/> , 1956 <g/> ) багато в чому і для багатьох буде несподіванкою і ударом <g/> . </p>
doc#39 Є довічна Україна — царство мертвих <g/> , і живих <g/> , і не народжених ще українців <g/> .