Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Учнем старшого Вичлінського я ніколи не був <g/> , бо латина мала починатися від третьої кляси <g/> , а до неї я ніколи не дійшов <g/> .
doc#81 Чутка це дуже сумнівна <g/> , бо <g/> , бувши в Києві <g/> , навіть в умовах тогочасного розпаду поштової служби <g/> , якось він дав би про себе знати <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Цей ліс він знав <g/> , як свій власний гайок <g/> , бо зі своєю сотнею не раз в цих ото сторонах службу робив і проходив тим лісом <g/> » ( <g/> Лепк <g/> .
doc#81 Бо виїзд стався 6 лютого 1943 року <g/> , а вже з датою 18 лютого знаходжу в моєму — ще радянському — пашпорті позначку-штамп київської німецької комендатури про дозвіл їхати до Львова <g/> , а в Києві ми були щось із тиждень <g/> .
doc#72 Бо у нас по Україні багацько є таких <g/> , що пишуть по-українському <g/> , а балакають по-московськи <g/> ” <g/> . </p>
doc#30 У Мілані втрапте до музею Брера <g/> , хоч це не легко <g/> , бо його розклад днів і годин абсолютно постмодерний і нормальна людина зорієнтуватися не спроможна5. Не проминіть Острів мертвих <g/> , де привезено мертвих уже Стравинського й Ко6. Не шукайте в Венеції фресок Тьєполо <g/> , їх поздирали й давай до Америки <g/> .
doc#40 Справді бо <g/> , досить тяжко подивитися на небажану дію <g/> , якої ще нема ( <g/> а саме це означає заперечений наказовий спосіб <g/> ) з погляду її майбутньої вивершености <g/> .
doc#76 А з другого боку <g/> , общерусская — російська мова й культура — для Струве це не тільки мова й культура росіян <g/> ; визнати це означало б пристати на визнання її як часткової і рівновартної з іншими <g/> , на одному рівні з ними <g/> , чого Струве припустити аж ніяк не хотів <g/> , бо це був би кінець дорогої його серцю імперії <g/> .
doc#10 А дати цю загальну картину було особливо важко <g/> , бо “ <g/> північно-українські говірки ставлять перед недостатньо вишколеним дослідником більші вимоги своїми фонетичними особливостями <g/> ” ( <g/> 12 <g/> , II <g/> , 228 <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Вона стоїть перед ним <g/> , бо так пани наказали <g/> .
doc#81 Усякий спорт мені огидний <g/> , бо він базується на мисленні кількостями <g/> , — один стрибнув на 100 сантиметрів <g/> , другий на 102 <g/> , — і це порушує людей <g/> , а мені мислення кількостями було чуже <g/> , воно здавалося мені тільки приховуванням невміння заглянути в якісні відмінності <g/> , незмірно менше приступні людському розумові <g/> , якісні відмінності <g/> , що становлять суть непроминальних мистецьких творів <g/> .
doc#68 Бо і звідки б бралися ці прокльони <g/> , інвективи <g/> , дорікання <g/> , якби Україна не боліла кожним нервом <g/> , кожною краплею крови <g/> , кожною думкою <g/> ? </p>
doc#24 <p> Яка б не була філософія « <g/> Вертепу <g/> » <g/> , — а ми бачили <g/> , що вона наскрізь діялектична і сповнена історизму <g/> , а водночас по-своєму телеологічна <g/> , — бо вона не відкидає ідеї закономірности в історичному розвитку <g/> : згадаймо характеристику історичного циклу в « <g/> Найменням -— Жінка <g/> » <g/> , даного в образах річного круговороту природи <g/> : дике свавілля орд восени <g/> , задубілість зимового сну — і розквіт культури весняною яблуневою заметіллю — і пора зрілости <g/> , коли життя « <g/> складає до сонця многострунну хвалу <g/> » і вистигають плоди і нові орди розкошланих бранок <g/> , шалапуття й тривоги — і далі новий цикл ( <g/> згадаймо ідею циклічносте в Тичини — « <g/> В космічній оркестрі <g/> » <g/> ) — яка б не була ця філософія « <g/> Вертепу <g/> » <g/> , але вона підкупає
doc#0 У мешканні жило дві родини <g/> , одна Сербиних <g/> , друга <g/> , як уже знаємо <g/> , Н. Цей дзвінок був до Н. ( <g/> Попередження телефоном не було і не могло бути <g/> , бо не було телефона <g/> .
doc#80 <p> Але словесні парадокси ( <g/> які <g/> , до речі <g/> , неминуче були зв'язані з банальностями <g/> , бо суть переважного типу парадоксів якраз у тому <g/> , що вони заперечують банальності <g/> ) — далеко не єдиний і не головний засіб експресіонізму в Домонтовичевій прозі <g/> .
doc#45 Можна припустити <g/> , що виїзди не робилися задля наукової праці <g/> , бо в такому разі вони вели б до особистих контактів з ученими <g/> , а про це — ніякого сліду <g/> . </p>
doc#81 Бо для мене Львів був Україна <g/> , і поза нею в ньому нічого не існувало <g/> . </p>
doc#81 Не знаю <g/> , що саме він там робив <g/> , але це не була дуже висока посада <g/> , бо за радянського режиму його не переслідували й навіть давали якусь маленьку пенсію <g/> .
doc#40 З цих же причин відокремлюються здебільшого іменники <g/> , впроваджувані в речення прийменниками крім <g/> , окрім <g/> , опріч <g/> , замість <g/> , — бо в них теж більш або менш виразно є елемент протиставлення решті речення <g/> , напр <g/> .
doc#40 Цей показник формально відрізняється від наростків і приростків тим <g/> , що ставиться вже після закінчення слова <g/> ) — єдиний подібний випадок у системі української мови <g/> , якщо не згадувати часток при питальних займенниках ( <g/> якийбудь <g/> , щонебудь <g/> ) <g/> , які одначе мають інший характер <g/> , бо виразно виступають як окремі частки <g/> . </p>