Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Бо зміст життя — </p><p> Самотньо йдеш у ніч оцю <g/> , </p><p> у безвість <g/> , в порожнечу </p><p> і <g/> , наче каторжний ланцюг <g/> , </p><p> свій біль волочиш <g/> . </p>
doc#26 Бо <g/> , зрештою <g/> , ім'ям народу взагалі <g/> , а в літературі зокрема <g/> , оперує не сам народ <g/> , а демагоги й політикани <g/> , а сам народ — у сенсі населення як цілости <g/> , від часів незапам'ятних найчастіше <g/> , кажучи словом Пушкіна <g/> , « <g/> безмолвствует <g/> » <g/> . </p>
doc#19 Бо ти козацький хліб зажираєш <g/> , козацькі гроші крадеш — от що <g/> ! </p>
doc#75 <p> Бо воно в природі не існує <g/> , </p><p> І дорватись вам до нього не удасться <g/> . </p>
doc#12 одягти <g/> , ( <g/> бо <g/> : одяг <g/> ) <g/> , розуміти ( <g/> бо <g/> : розум <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Тут зовсім ясно <g/> , що йдеться про три труби <g/> ; одначе народна пісня має такий нахил до парних ампліфікацій <g/> , що <g/> , не знаходячи синоніма до слова три <g/> , ( <g/> бо числівники нормально не мають синонімів <g/> ) <g/> , використовує в ролі синоніма числівник два <g/> . </p>
doc#40 Щоб дати собі лад з цими плутаними фактами <g/> , нормативна граматика штучно розмежувала тверді і м'які основи прикметників на -н- ( <g/> бо це саме в них головне переплуталися в живій мові тверді і м'які прикметники <g/> ) <g/> , виробивши такі правила <g/> : </p><p> а <g/> ) Тверду основу мають усі прикметники з -н- у кінці основи з наголосом на закінченні <g/> , напр <g/> .
doc#39 ( <g/> Бо діялог — така ж умовність у літературному творі <g/> , як і монолог <g/> .
doc#20 ( <g/> Бо мафія в Америці панує не тільки в торгівлі наркотиками <g/> , а якоюсь мірою і в славістиці <g/> .
doc#35 Так постають такі вірші <g/> , як « <g/> Злото — зло то <g/> » або « <g/> Чловік — цло вік <g/> » ( <g/> бо ввесь вік людина платить довг — цло Богові <g/> ) і т. п. На такому тлі охоче використовуючи латинські слова і цитати <g/> , Баранович часто дає досить свіжі і сильні образи <g/> , як от <g/> : сонце — м'яч <g/> , що ним грає Бог ( <g/> « <g/> О місяцю і звіздах <g/> » <g/> ) <g/> ; сон під час безсоння — рибка <g/> , на яку він хотів би кинути вудку <g/> , і т. п. </p><p> Композиційно твори Барановича здебільшого побудовані не динамічно <g/> , а як накопичення рівнозначних алегорій <g/> .
doc#12 : дивитися ( <g/> бо <g/> : дивиться <g/> ) <g/> , ревти ( <g/> бо <g/> : рев <g/> ) <g/> , степи ( <g/> бо <g/> : степ <g/> ) <g/> , близький ( <g/> бо <g/> : близько <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Це від нього я навчився <g/> , що переклад не повинен бути буквальний ( <g/> бо так я його в своїй зеленій недосвідченості робив <g/> ) <g/> , але вся біда була в тому <g/> , що для того <g/> , щоб переклад не був буквальним <g/> , я мусів би розуміти <g/> , щу я перекладаю <g/> , а цього саме бракувало <g/> , і про це я одверто казав Журківському <g/> , на що він мені <g/> , не без душевного болю <g/> , відповідав <g/> , що <g/> , мовляв <g/> , хто ж його розуміє <g/> .
doc#22 ) Однак треба заявити <g/> , що вся показана Бланденом гармонія моральної чистоти й одвічної справедливості <g/> , російської чи в даному випадку східньої взагалі ( <g/> бо Бланден охоче підкреслює <g/> , що його персонажі — українці <g/> , і місто дії називає Харків <g/> , а не <g/> , як традиційно в англійській мові <g/> , Харков <g/> ) — це чистої води літературщина <g/> , вся — міраж і самоомана <g/> , що намагається враженнями <g/> , черпаними з російського письменства <g/> , заступити брак конкретного метеріалу <g/> , якого автор не був років <g/> , коли в Росії і це зберігалося багато культурних традицій <g/> , контраст між рівнем духового життя на Україні й у Росії був такий разючий <g/> , що мушу визнати <g/> , думалося <g/> , що його створено навмисне <g/> , щоб <g/> , не ліквідуючи української культури
doc#81 А нас обтяжували цілою низкою нікому не потрібних дисциплін <g/> , від діялектичного матеріялізму до організації виробництва ( <g/> бо з нас мали бути вчителі <g/> , а школа мала політехнізуватися <g/> ) <g/> .
doc#68 Як і багато поетів перед ним <g/> , від Горація ( <g/> odi profanum vulgus <g/> ) до Байрона й Маланюка <g/> , Стус мусів відкрити ( <g/> бо кожний відкриває це для себе <g/> ) поруч високости людини мізерність людини <g/> .
doc#40 Якщо дієслівна зв'язка бути стоїть у теперішньому часі <g/> , то препозитивний присудковий іменник вживається тільки в орудному відмінку ( <g/> бо інакше він буде сприйнятий як підмет <g/> ) <g/> , а постпозитивний нормально стоїть у називному <g/> , хоч останнім часом <g/> , особливо в мові преси <g/> , помітно частішає вживання і тут орудного <g/> , напр <g/> .
doc#12 : вікон ( <g/> бо <g/> : вікно <g/> ) </p><p> 3. В повноголосних групах оро <g/> , оло пишеться о <g/> , напр <g/> .
doc#15 Потебня прямо про це не говорить ( <g/> бо він не знає називного речення як категорії <g/> ) <g/> , але натяк на це можна вбачити в тому <g/> , що він сам описав один випадок <g/> , який сприяє повному відокремленню цього називного відмінка - " <g/> коли підмет стоїть у множині або є іменник збірний <g/> , а за ним іде перелік предметів <g/> , що входять у його об'єм <g/> , і їх дій <g/> " <g/> .
doc#4 На честь поетки як громадянки ( <g/> бо як поетка вона має право на будь-які міти <g/> ) треба <g/> , одначе <g/> , сказати <g/> , що вона сама усвідомлює уявність цієї тематики і образности <g/> , і <g/> , якщо це все існувало в такій формі й таких барвах у минулому <g/> , невідтворність його тепер <g/> , коли навіть </p><p><g/> …
doc#12 : ранок ( <g/> бо <g/> : ранку <g/> ) <g/> , день ( <g/> бо <g/> : дня <g/> ) <g/> , заєць ( <g/> бо <g/> : зайця <g/> ) <g/> , або історично були випадні <g/> : дощ <g/> , мудрець <g/> , тесть <g/> , чебрець <g/> , лев <g/> , лоб <g/> , льон <g/> , мох <g/> , рот <g/> . </p>