Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Але це не стосується до « <g/> двохдіялектних <g/> » мов <g/> , бо тут фактично немає чіткої структурної різниці між <g/> ; однорідними компонентами <g/> , які прийшли з різних діялектів одної й тої ж мови <g/> .
doc#9 Бо результатом цього був тоталітаризм і примус <g/> .
doc#10 Не можна бо перецінити ролю нормативного синонімічного словника в закріпленні кожної літературної мови <g/> .
doc#10 <p> Тепер Ганцов каже <g/> , що розбіжність південно- і північноукраїнських говірок “ <g/> сягає найдавнішої доби в житті південної групи східньослов'янських племен <g/> ” ( <g/> 5 <g/> , 89 <g/> ) <g/> , що між ними є “ <g/> споконвічна відмінність <g/> ” <g/> , яка до речі знаходить свою відповідність в антропологічній відмінності північного українця від південного ( <g/> 5 <g/> , 131 <g/> ) <g/> , і що ця відмінність найглибша з усіх можливих <g/> , бо охоплює “ <g/> квантитативно-акцентологічну систему <g/> ” <g/> , яка визначає собою ввесь фонетичний розвиток мови <g/> .
doc#10 Північний тип говірок <g/> , на думку Ганцова <g/> , найкраще зберігся на Чернігівщині <g/> , бо сюди майже не продирався південний вплив ( <g/> 5 <g/> , 106 <g/> ) <g/> .
doc#10 Давши дуже цінну з погляду лінгвістичної географії характеристику окремих ізоглос на Чернігівщині <g/> , як от межа акання і ствердіння ц ( <g/> 16 <g/> , 264 й далі <g/> ) <g/> , він був змушений у проведенні загальної межі піти за Карським <g/> , що сперся <g/> , як відомо <g/> , на один довільно вибраний </p><p> критерій — ствердіння приголосних перед е <g/> , и ( <g/> 16 <g/> , 267 <g/> ) <g/> , — дарма що від уваги Ганцова не втік той факт <g/> , що навіть це явище не має однієї суцільної межі <g/> , бо різні типи приголосних не з однаковою послідовністю тверднуть або м'якшаться <g/> .
doc#10 Це останнє привело до виступу Смаль-Стоцького проти Ганцова <g/> : Ганцов бо обстоював подовження цих о <g/> , е проти теорії їх звуження в Смаль-Стоцького ( <g/> 4 <g/> , 140 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> У цьому розділі я зупинюся тільки над ( <g/> 16 <g/> ) <g/> , бо ця праця <g/> , поперше <g/> , занадто щільно зв'язана з спостереженнями Курило в Хоробричах <g/> , а подруге <g/> , вона однаково випадає з циклу праць <g/> , що мають бути об'єктом нашого розгляду в наступному розділі <g/> , бо вона — єдина праця Курило <g/> , зв'язана з проблемами історії білоруської й російської мов <g/> , а не української <g/> . </p>
doc#11 Як каже давній жарт <g/> , — такого не може бути <g/> , бо ні <g/> , такого не буває <g/> .
doc#12 : скрегоче ( <g/> бо <g/> : скрегіт <g/> ) <g/> , клекоче ( <g/> бо <g/> : клекіт <g/> ) <g/> . </p>
doc#12 : неньчин ( <g/> бо <g/> : ненька <g/> ) <g/> , доньчин ( <g/> бо <g/> : донька <g/> ) <g/> . </p>
doc#14 У поезії воскового танення літа в серпневі дні <g/> , в усвідомленні <g/> , що нема контрасту між вічністю й хвилиною <g/> , бо хвилини — це вічність <g/> , у відчутті ваготи стиснених поетових тиш <g/> , у тому тягарі пам'яті <g/> , що на нього колись гірко скаржилися Зеров і Клен <g/> , — хоч у Маланюка ця пам'ять — не літературно-кабінетна <g/> , а більше із спогадів про спорожнілий окоп і закляклий кулемет 1919 року <g/> .
doc#15 Він розглядає як однотипні ( <g/> генетично <g/> , але в нього взагалі підхід генетичний <g/> ) такі речення <g/> , як <g/> : пожар <g/> , время <g/> , стыд <g/> , стыдно <g/> , хорошо <g/> , хожено <g/> , убито - на тій підставі <g/> , що всі ці слова - іменного походження <g/> ; сюди ж відносить він і переліки <g/> , заголовки і т. п. </p><p> Томсон знає тільки ті бездієслівні речення <g/> , в яких нема ні присудка <g/> , ні підмета <g/> , а для безпосереднього повідомлення всього складного </p><p> уявлення означається словом та частина його <g/> , яка випадково найбільше збуджена в душі мовця <g/> , бо звичайно нема таких слів <g/> , якими можна позначити все складне уявлення в сукупності <g/> .
doc#15 Бо подібні конструкції <g/> , подібні переломи <g/> , переходи від однієї синтаксичної будови до іншої можливі насамперед в усній мові <g/> , а в письмовій - тільки там і тоді <g/> , де і коли вона ще не розірвала міцних зв'язків із живою усною - розмовною чи розповідною - мовою <g/> .
doc#16 Одначе цим фразам Донцов не пойме віри <g/> , бо вони йому не вигідні <g/> !
doc#16 Бо теперішня криза вісниківства <g/> , криза <g/> , з якої йому ( <g/> не окремим колись речникам його <g/> !
doc#16 Бо це риси української душі — і ніхто їх не винищить <g/> .
doc#17 Куліш не жаліє старої України <g/> , бо він знає і бачить <g/> , що вона себе вичерпала і далі існувати <g/> , як дотепер <g/> , не може <g/> .
doc#18 Але безмірно вартісний був порив до неї <g/> , бо він творив духові цінності і творив передумови до творення їх у майбутньому <g/> .
doc#21 Бо окупанти не бажали допустити <g/> , після недавнього розгрому нацистської Німеччини <g/> , жадних видань пронацистського характеру <g/> .