Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 . Але це не стосується до « <g/> двохдіялектних <g/> » мов <g/> , бо тут фактично немає чіткої структурної різниці
doc#9 для багатьох біографічно зв'язаних осіб <g/> . Бо результатом цього був тоталітаризм і примус <g/> .
doc#10 діячів української культури <g/> . Не можна бо перецінити ролю нормативного синонімічного
doc#10 , і що ця відмінність найглибша з усіх можливих <g/> , бо охоплює “ <g/> квантитативно-акцентологічну
doc#10 Ганцова <g/> , найкраще зберігся на Чернігівщині <g/> , бо сюди майже не продирався південний вплив ( <g/> 5 <g/> ,
doc#10 що навіть це явище не має однієї суцільної межі <g/> , бо різні типи приголосних не з однаковою
doc#10 Смаль-Стоцького проти Ганцова <g/> : Ганцов бо обстоював подовження цих о <g/> , е проти теорії їх
doc#10 нашого розгляду в наступному розділі <g/> , бо вона — єдина праця Курило <g/> , зв'язана з
doc#11 … Як каже давній жарт <g/> , — такого не може бути <g/> , бо ні <g/> , такого не буває <g/> . Читати список станцій
doc#12 , апр <g/> . <g/> . <g/> : скрегоче ( <g/> бо <g/> : скрегіт <g/> ) <g/> , клекоче ( <g/> бо <g/> : клекіт <g/> ) <g/> . </p><p> 5. Літеру е пишемо <g/> : </p><p> а <g/> ) в
doc#12 ь <g/> , напр <g/> . <g/> : неньчин ( <g/> бо <g/> : ненька <g/> ) <g/> , доньчин ( <g/> бо <g/> : донька <g/> ) <g/> . </p><p> в <g/> ) між подвоєними приголосними <g/> ,
doc#14 , що нема контрасту між вічністю й хвилиною <g/> , бо хвилини — це вічність <g/> , у відчутті ваготи
doc#15 яка випадково найбільше збуджена в душі мовця <g/> , бо звичайно нема таких слів <g/> , якими можна
doc#15 , який зв'язаний не з писаною мовою <g/> , а з усною <g/> . Бо подібні конструкції <g/> , подібні переломи <g/> ,
doc#16 » <g/> ! Одначе цим фразам Донцов не пойме віри <g/> , бо вони йому не вигідні <g/> ! Тож загальний висновок є
doc#16 нам тепер згар <g/> , чад і — нерідко — розгубленість <g/> . Бо теперішня криза вісниківства <g/> , криза <g/> , з якої
doc#16 підемо в глиб сторіч <g/> , ми знайдемо ці риси і там <g/> . Бо це риси української душі — і ніхто їх не винищить
doc#17 міста <g/> . Куліш не жаліє старої України <g/> , бо він знає і бачить <g/> , що вона себе вичерпала і далі
doc#18 варта <g/> . Але безмірно вартісний був порив до неї <g/> , бо він творив духові цінності і творив передумови
doc#21 було тільки діставши на це дозвіл цієї влади <g/> . Бо окупанти не бажали допустити <g/> , після