Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 Коли Квітка-Основ'яненко надумав написати дещо для селян — його « <g/> Листи до любезних земляків <g/> » <g/> , — він оповідає <g/> : </p><p> От я доложився нашому начальству — бо без нього не треба нічого робити <g/> , хоч би ти і думав <g/> , що воно дуже гаразд буде <g/> , — отже то начальство і подозволило мені обо всім до вас писати <g/> . </p>
doc#52 <p> ОБОЛОНЬ МІЖ ПОРОГАМИ <g/> : ВІДСТУП </p><p> Мені кажуть <g/> : Солженіцин може мати свої хиби <g/> , але критикувати його — злочин <g/> , бо він перший і покищо єдиний <g/> , хто сказав усю правду про ленінсько-сталінський терор <g/> , про мільйони загиблих <g/> , хто зібрав цю правду <g/> , вже майже поховану в нелюдських умовах радянського режиму <g/> , й приніс її світові <g/> . </p>
doc#12 : дивитися ( <g/> бо <g/> : дивиться <g/> ) <g/> , ревти ( <g/> бо <g/> : рев <g/> ) <g/> , степи ( <g/> бо <g/> : степ <g/> ) <g/> , близький ( <g/> бо <g/> : близько <g/> ) <g/> . </p>
doc#71 Цю різницю годі пояснити лише політичними чинниками <g/> , бо серед збережених текстів західноукраїнських грамот декотрі датуються ще 1341 р. <g/> , тобто передують польській інвазії 1349–1352 рр <g/> .
doc#25 Але й тут не слід цього перебільшувати <g/> , бо в ( <g/> 5 <g/> ) iвін зрікся деяких основних тверджень з ( <g/> 1 <g/> ) <g/> , і <g/> , отже <g/> , вся споруда вимагала б солідної перебудови <g/> , яка ніколи автором не була виконана <g/> .
doc#36 Від технічних нововведень - телефон <g/> , телеграф <g/> , електричне освітлення <g/> , щеплення і т. п. — слід відмовлятися <g/> , бо вони зайві <g/> .
doc#18 З названим ім'ям Мойсея або з посутнім посиланням на нього образ непокоїв Франка вже 1075 року в « <g/> Пєтріях і Довбущуках <g/> » <g/> ; виринув у поезії « <g/> Я буду жити <g/> , бо я хочу жиги <g/> » 1880 року <g/> , « <g/> Ex nihilo <g/> » ( <g/> 1885 <g/> ) <g/> , « <g/> Заповіті Якова <g/> » і « <g/> По-людськи <g/> » <g/> , в складі « <g/> Жидівських мелодій <g/> » 1889 року <g/> ; майнув навіть у такому <g/> , здавалося б <g/> , далекому творі <g/> , як « <g/> Лис Микита <g/> » ( <g/> 1896 <g/> ) <g/> , і в « <g/> Перехресних стежках <g/> » ( <g/> 1900 <g/> ) і в « <g/> Похороні <g/> » ( <g/> 1897 <g/> ) <g/> ; став темою поезії « <g/> Серцем молився Мойсей <g/> » у « <g/> Моему ізма- рагді <g/> » ( <g/> 1898 <g/> ) <g/> ; з'явився <g/> , нарешті <g/> , в кількох творах <g/> , писаних більш-менш одночасно
doc#37 Щаблі слави не вели далі вгору <g/> , а винагороди я не діставав жадної <g/> , бо навіть ніхто не повертав мені коштів численних подорожей по Західній Німеччині <g/> , яких справи МУРу вимагали раз-у-раз <g/> .
doc#27 <p> Для Куліша така статистика не можлива <g/> , бо важливі частини його листування втрачені ( <g/> наприклад <g/> , можемо тільки здогадуватися <g/> , що у випадку двох його позашлюбних « <g/> романів <g/> » <g/> , з Марком Вовчком і Параскою І'лібовою <g/> , листування провадилося по-російськи <g/> ) або не опубліковані <g/> .
doc#103 Але зі мною не так уже й легко <g/> , бо треба <g/> , щоб і фільм мені підходив <g/> , і щоб « <g/> добра душа <g/> » на той час була вільною від своїх справ <g/> …
doc#69 Наївно <g/> , бо порожнеча — це був намір редактора <g/> .
doc#40 У першому випадку вона ширша <g/> , не так скидається на у. Одначе це розрізнення в українській мові здебільшого лишається непомітним для мовця <g/> , бо воно не грає жадної ролі для розрізнення значення слів <g/> .
doc#85 Відомо <g/> , що <g/> , сяк-так визнаючи діялектику в минулому ( <g/> але і там спотворюючи її сполукою з матеріялізмом <g/> ) <g/> , марксизм змушений був зрікатися її і для майбутнього ( <g/> бо комунізм означає для нього кінець руху запереченнями <g/> ) <g/> , і для сучасносте ( <g/> бо тоді він мусів би визнати неминучість виродження революції <g/> , а на це він піти не може <g/> ) <g/> .
doc#2 Бо поезія Лятуринської глибока <g/> , і <g/> , хоч які прозорі її хвилі <g/> , не завжди легко побачити дно </p><p> Розкриваю свої карти одразу <g/> .
doc#77 Бо коріння сучасного — в минулому <g/> , дитинство і юнацтво не раз визначають собою кроки зрілої людини <g/> , і добре <g/> , коли визначають позитивно і розумно <g/> . </p>
doc#57 Що він не був реалізований <g/> , думаю <g/> , теперішній Жук не дуже шкодує <g/> , бо він далеко відійшов від нього в своїй загальній концепції північноамериканської української церкви <g/> .
doc#61 Бо авторка <g/> , що всім характером свого таланту спрямована на те <g/> , щоб давати індивідуальні характери <g/> , взялася писати типи <g/> , — ну <g/> , і замість типів вийшли часом сильвети <g/> , а часом — загальники <g/> .
doc#19 Бо </p><p> Уукраїна — то народ <g/> , </p><p> А народи не вмирають <g/> , а живуть із рода в род </p><p> І встають вони могутні <g/> , розруйновують гроби </p><p> І ідуть за правду й волю проти кривди і злоби <g/> . </p>
doc#33 Комісії фарисеїв на еміграції засудили « <g/> Місто <g/> » й вилучили <g/> , бо воно наважилося називати речі своїми іменами <g/> .
doc#41 <p> Людина не ходить до каварень <g/> , бо знає сама про себе <g/> : « <g/> Кінчаю я звичайно тим <g/> , що розіб'ю щось <g/> , зачеплю <g/> , десь перекину стільця <g/> , комусь наступлю на ногу <g/> .