Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Без дискусій <g/> .
doc#0 Без пашпорта людина — не людина <g/> , податися нікуди не можна <g/> .
doc#1 Глава XIV <g/> » він пророкував і хотів покарання зла через самосуд <g/> , то тепер він бачить <g/> , як </p><p> Люде тихо <g/> , </p> <p> Без всякого лихого лиха </p><p> Царя до ката поведуть <g/> . </p>
doc#4 Так я зробив <g/> , писавши про Олену Телігу ( <g/> « <g/> Без металевих слів і без зідхань даремних <g/> » <g/> ) <g/> , про Василя Стуса ( <g/> « <g/> Трунок і трутизна <g/> » <g/> ) <g/> , так зробив Юрій Лавріненко <g/> , писавши про Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Князівна <g/> , що обходить шатра <g/> » <g/> ) і десятки інших <g/> .
doc#6 Ми не знайдемо в нього картин <g/> , що звалися б <g/> , як ставало модно в той час <g/> , “ <g/> Без назви <g/> ” <g/> .
doc#8 Він зник безслідно <g/> , як герой його повісті « <g/> Без ґрунту <g/> » архітект Линник <g/> , у чиїй долі Петров ніби провидів свою власну долю <g/> … </p>
doc#8 , збиранням черепочків людських думок і манер поведінки <g/> , що з них творився образ доби <g/> , — і це привело його до белетристики <g/> , — спочатку жанру роману- біографії ( <g/> « <g/> Аліна і Костомаров <g/> » <g/> , незакінчений роман про Ф. Війона <g/> , оповідання про Рільке <g/> , про Ван Гоґа <g/> ) <g/> , а потім і до чистої белетристики <g/> , до того <g/> , що найкраще можна окреслити англійським словом fiction <g/> , з обома його значеннями — « <g/> вигадка <g/> » і — « <g/> белетристика <g/> » <g/> , давши тут три повісті <g/> : « <g/> Дівчина з ведмедиком <g/> » <g/> , « <g/> Доктор Серафікус <g/> » і « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> , та низку оповідань <g/> , що їх він хотів видати окремою книгою і довго переробляв для цього видання <g/> , — але цей намір так і не здійснився <g/> . </p>
doc#8 <p> Таким саме антитетичним стилем <g/> , такою методою написано повість про механізацію людини ( <g/> « <g/> Доктор Серафікус <g/> » <g/> ) і про приреченість людини перед механічною цивілізацією ( <g/> « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> ) <g/> , і історіософічні есеї Бера <g/> , і статті Петрова про фолкльор <g/> .
doc#9 Маю надію <g/> , що мене розуміють усі добрі люди і в Галичині <g/> , і на Україні <g/> »2. </p><p> Цей спокійний <g/> , урівноважений <g/> , тверезий голос явно ствердив підсумки дискусії <g/> , головніші її здобутки й наслідки <g/> : діялектна основа літературної мови не повинна обмежуватися на одному якомусь діялекті <g/> , але літературна мова не повинна приймати і всі діялектні варіянти до свого складу <g/> , хоч би вони були влучні <g/> , або оригінальні <g/> , або старовинні тощо ( <g/> діялектна многоосновність <g/> , але не многоваріянтність літературної мови <g/> ) <g/> , літературна мова повинна зростати органічно <g/> , в процесі співжиття і взаємодії різних українських земель ( <g/> « <g/> Без сварки й колотнечі <g/> » <g/> ) <g/> , і головне — вона повинна мати загальноукраїнський характер ( <g/> « <g/> щоб розуміли всі добрі люди <g/> !
doc#10 Без охочої допомоги цих осіб і так скупий біографічний матеріал був би ще скупіший <g/> . </p>
doc#10 Без діяльности цих трьох визначних мовознавців сучасна українська літературна мова мала б дещо інший характер — і цього не вдалося змінити навіть пізнішими мовними чистками в УССР <g/> .
doc#15 Без спеціяльного вмотивування як окремі розглядаються " <g/> іменні сполуки в заголовках <g/> , на вивісках і под <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> « <g/> Сон <g/> » <g/> , 1847 <g/> ) </p><p> І небо невмите <g/> , і заспані хвилі <g/> , </p><p> І понад берегом геть-геть <g/> , </p><p> Неначе п'яний очерет </p> <p> Без вітру гнеться <g/> . </p>
doc#18 <p> Без вправ <g/> , без змагань <g/> , наче в гробі <g/> , </p><p> Його задусить твій бездарний рід <g/> . </p>
doc#19 Без Гайдабури твір утратив би дуже багато <g/> , хоч для фабульної лінії це персонаж зайвий <g/> . </p>
doc#22 <p> </doc> </p><p> 1. ВІД КОЦЮБИНСЬКОГО ДО РОССЕЛІНІ <g/> , ВІД РОССЕЛІНІ ДО КОЦЮБИНСЬКОГО </p><p> В кінці двадцятих років Григорій Епік написав повість <g/> , що називалася « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> .
doc#22 Під час війни повість під назвою « <g/> Без ґрунту <g/> » написав В. Домонтович <g/> .
doc#22 Без перебільшення — це все <g/> .
doc#24 Без краю мінливі переливи людської психології й поведінки — переходи від любови до страху <g/> , від страху до байдужости <g/> , від байдужости до горя <g/> , від горя до захвату творчости <g/> , від захвату творчости до захвату руйнування — переходи <g/> , кривизною зламів і звивів гідні Достоєвського і <g/> …
doc#27 Відповідно студія його дістала назву « <g/> Без синтезу <g/> » <g/> .